Вибір Серця

Розмір шрифту: - +

Розділ 35. Іноді не можна сильно задумуватися і Ще один зіпсований відпочинок

 

Деякі пісні, щоб не читати цей розділ у тиші:

Bruno Martini & New Hope Club - "Somebody That You Loved".
Adam Jensen - "The Mystic".
Tyler Shaw - "With You".
Bruno Mars - "Just The Way You Are".
NEFFEX - "Primal".
Lund - "Alone".
NEFFEX - "Destiny".
Nathan Wagner - "Hope".
 

"Щось занадто тихо, чи що? Вже ж, певно, біля восьмої", - насторожено думала Ліля, потроху прокидаючись від не конче приємного сну. Та як тільки остаточно розплющила очі, відчула, що її щось незрозуміле різко потягнуло за ногу, витягнувши з намету, що було причиною її подальшого гучного пискоту. Таке ж, власне, сталося і з усіма іншими молодими людьми.
Всі висіли догори ногами, поки кров невпинно приливала до голови, створюючи тяжкість і легке запаморочення. Одну з ніг кожного міцно тримала гілка, і, хоч догори дриґом, друзі побачили, що вся поляна заросла високими деревами.

— Сьогоднішнього ранку ви будете шукати вихід у цьому лісному "лабіринті". — помітили вони Клайда, який стояв навпроти, спокійно схрестивши руки на грудях. Несподівано він зробив якийсь рух однією із долонь і галуззя звільнило кінцівки диких, внаслідок чого вони всі добряче гепнулися на землю.

— Доброго ранку… — нервово простогнав Евол, поволі підіймаючись.

— Доброго. — безпристрасно відводів тренер, а далі продовжив: — У якомусь із цих напрямків є вихід із цих густих заростів, з якого можна дістатися до приза. Робіть, що хочете, але ви повинні до обіду впоратися. — чоловік рухом руки витягнув із сусіднього дерева товсту галузяку і сів на неї. "І все? Просто шукати вихід?" - підозріло насупилася рожевоволоса, поки інші нерозуміюче перезиркувалися між собою. Раптом велика гілка почала підіймати Гонзо догори. — О, ще забув сказати, що всі відростки, які мають дерева, будуть агресивно до вас налаштовані, тому старатимуться зупинити вас усіма можливими способами. Біля ватри є невеличкі кинджали вам у поміч. Успіхів! — після цього він піднявся настільки високо, що за тими хащами його вже не було видно.

— Зазначте, що пан Гонзо не казав про те, що переможець може бути лише один. — почав мізкувати Орігам, коли помітив, що галузяки поки що не рухаються до них. "Отже, ще є дрібка часу, аби подумати", - зрозумів хлопець. — Шукати вихід усім разом буде занадто довго, тому варто розділитися на пари. — товариші звернули на нього свої тривожні очі, уважно слухаючи. — Незо, підеш з Даніком. — вказав на старшу Фрінке, а вона невпевнено кивнула. — Меліна з Еволом, а я з Лільою. Треба привчатися працювати не з тими, з кими ми звикли, тому що потім може різне траплятися, коли будемо ходити на завдання. Ми повинні добре знати сильніші і слабші сторони одне одного. Всім все зрозуміло? — хтось, навіть якщо мав якісь заперечення, та змовчав, тому що вирішив, що капітан справді має рацію. Коли одягнулися у більш зручне вбрання, дівчата заплели собі щось нашвидкоруч і взяли до рук зброю, всі відправилися на пошуки.

— Молодець, капітане. Хвалю за таке далекоглядне і розсудливе рішення. — почули вони звідкись зверху задоволений голос рогатого. Орігам переможно всміхнувся.

— Страюся, сер! — шостий загін розбігся у різні боки, і треба було його членам це зробити, неначе вони перетнули якусь невидиму лінію, як всі відростки почали гнатися за ними і намагатися то збити з ніг, то захопити у полон.

— Не здивуюся, якщо призом буде той самий сніданок! — насмішливо думав уголос Даніель, поки з Незою тікав від так званих перешкод. Ліс довкола був настільки високим і густим, що навіть не мали змоги розгледіти небо, проте темно не було.
"А це буде складніше, ніж я думав", - дратувався Евол, коли налякану Меліну знічев'я схопила за ногу якась гілка і почала підіймати догори, а він її якось рятував із цього положення, розрізаючи кинджалом деревину.
 

— Думаєш, ми впораємося? — схвильовано спитала Ліля, як тільки їм вдалося вирватися із чергових галузок.

— Я на це сподіваюся. — трохи невпевнено відказав напарник.

— До речі, а чому я знову з тобою у команді? — поставила цікаве запитання рожевоволоса, хоч говорити було трохи складно, біжучи. — Ти міг мене з кимось іншим поставити, ми ж уже виконували якісь завдання разом.

— Коли я йшов до виходу з палацу, як ми тільки мали відправлятися на ці тренування, то в одному з коридорів зустрівся з Елеазаром. Тоді він вже знав, що я буду капітаном. Ми трохи поговорили про це, Ел мені різне порадив щодо нашого тренера, а ще попросив, аби я стежив за тобою, себто захищав. Мені самому було дивно чути від нього таке прохання, але це правда. Ну, і я йому пообіцяв, що зроблю все можливе. — парубок широко всміхнувся і глянув на співрозмовницю. Дівчина шоковано витріщалася на нього, а потім густо почервоніла. — Ти чого? — не зрозумів її емоції на обличчі він.

— Та нічого... — нарешті, задумано мовила вона, відвернувшись. — Зрозуміло.


ЛІЛЯ.

Поки ми, сяко-тако ухиляючись, чимдуж бігли вперед, я сильно замислилася. "Справді дивно. Дуже дивно. Не думала, що Ел може щось таке попросити в Орігама…" - ще раз перевела допитливі очі на мовчазного напарника, який незвично спокійно відвертався від атак різного галуззя, а потім знову подивилася перед собою. "Чому Елеазар так зробив, узагалі? Невже він настільки хвилюється за мене, що навіть з нашим капітаном про щось таке домовився??". Мої щоки ще раз не без причини розчервонілися. "Що ж це виходить?? Може… Може… Ай, аж серце кипить від цих думок! Не кажіть тільки, що... Я йому теж подобаюся??". Як не крути, а роздуми про це мене ну ду-уже ощасливлювали. Здалося, що через це нізвідки з'явилася незрозуміла сила, даючи мені відчуття того, що я зможу впоратися з усім, що буде на моєму шляху. Чесно кажучи, загорілася енергією до майбутніх перемог я добряче, хоча ще й не снідала, але, мабуть, завчасно настільки переповнилася оптимізмом.



Asteriya

Відредаговано: 23.03.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись