Вибір Серця

Розмір шрифту: - +

Розділ 36. Кінець пекельного тижня і Не без підставні звинувачення


Justin Bieber - What Do You Mean?

На секунду скривившись від "післясмаку" пекучого болю, що не одну годину мордував, і чиїхось долинаючих вересків, дівчина неспішно розплющила малинові очі так, наче вже дуже давно спала довгим-довгим сном.

— О, — помітив її пробудження Клайд, що сидів збоку у наметі і щось читав. — Як твоє самопочуття? — чоловік турботливо приклав широку долоню до її чола і спокійно зітхнув, зрозумівши, що лихоманки, яка мучила її майже всю ніч, більше немає. — Що, тепер ти відлежуєшся, еге ж? — посміхнувся бородатий, а Неза лише нерозуміюче насупилася. — Ти ж пам'ятаєш, хто така і де ти? — на мить стривожився демон, побачивши її реакцію.

— Пам'ятаю, не хвилюйтеся… — знесилено промимрила вона, а потім повільно підвелася, аби сісти. Вхід до намету був відкритим, тому змогла бачити, що її друзі скачуть надворі і щось викрикують, працюючи над якимось завданням. — Що сьогодні за день? Чим вони займаються? — стомлено потираючи обличчя, спитала темноволоса.

— Тебе лихоманило всю ніч після того, як я дав тобі одну протиотруту, яку мені, на щастя, Мідас дав сюди з собою. Вона ще близько півтора дня протримається, бо тимчасова, а далі треба буде терміново навідатися до одного лікаря у столиці, який на цьому спеціалізується, якщо не хочеш із життям розпрощатися, звичайно. Саме тому ми вже завтра відправимося назад до Ассенгаусу. — спокійно розповів Гонзо, а та лише замислено дивилася на спальний мішок, у якому перебувала. "Ясно тепер, чому Елеазар тоді так схвильовано питав, чи нічого дивного я не відчуваю, коли той кіт мене подряпав, - згадуючи події у їхньому світі, думала вона. - Все знав, напевно… Але куди він тоді поніс того котяру у тому ящичку, якщо не до ветклініки?.. І та отрута що, настільки небезпечна, що я можу померти??". — Ліля з Меліною мало спали, адже дуже хвилювалися за тебе. Хоча, думаю, хлопців це теж стосується, особливого он того білявого перця. — вказав пальцем рогатий на Евола, який із криками тікав від чогось, що вона не могла побачити. — Щохвилини заглядав до мого намету, адже саме до нього я тебе і помістив, аби іншим не заважала. Дякувати богу, потім таки вдалося їх усіх відправити спати, а то сьогодні лише б носом клювали.

— А що вони зараз роблять? — спостерігаючи за тим, як подруги від чогось пищать і брикаються, а хлопці відмахуються зброєю, трохи спантеличено запитала старша Фрінке.

— Виконують ранкове завдання. Я їх збудив трохи пізніше, а так як вже дві години товчуться, то скоро буде обід. Вони мають перемогти багацько невеликих чорних жуків, яких я сюди спеціально "привів". У них є отрута, яка може зробити тобі зле, якщо ж не вбити. А здолати цих комах можна лише в тому випадку, якщо звільнити розум від думок, адже тоді вони не будуть тебе помічати. Дивні вони, я знаю. Отак нехай вчаться очищати свідомість не лише, спокійно сидячи на землі, а й у екстремальних ситуаціях. — діловито схрестив руки на грудях Клайд. — Випадково дізнався, що ваш капітан має страх до жуків. Мабуть, нелегко йому доводиться… — похитав головою він, простеживши за тим, наскільки наполегливо Орігам тікає чи відбивається від тих невеличких істот.

— А що, якщо ті жуки їх смертельно отруять? — все ще порожніми очима дивлячись за всіма, поцікавилася Неза.

— У мене є протиотрута на такий випадок, тому не боюся цього. — безпечно стенув плечима той.

— Ей, народ! — звернула увагу друзів на себе малиноока, а Гонзо здивовано зиркнув на неї. Напарники перевели стривожені погляди на намет тренера і їхні очі засвітилися від щирої радості, що старша Ліліна сестра, нарешті, прийшла до тями.

— Тобі краще не кричати… — постарався зупинити її тренер.

— Спробуйте повністю ні про що не думати, тоді жуки від вас відчепляться! — голосно повідомила їм умову успішного виконання завдання вона, а чорноволосий демон лише спантеличено закліпав.

— Агов, а ну стулися! Хто тебе просив?? — розчаровано гаркнув чоловік, а дівчина лише легенько засміялася.

Згодом дикі таки впоралися із тим непростим випробуванням і почали снідати. Всі схвильовано розпитували Незу про її самопочуття, говорили, як хвилювалися і чуйно обіймали. Що ж, тепер вона теж могла відчути їхню турботу і підтримку.

— Так як Незі протипоказано товктися, сьогодні буде такий собі "день-відпочинок". У випадку з Лілею такого не робив, тому що там вам важливо було вибрати собі зброю. А тут більше нічого такого потрібного не залишається, та й вже, взагалі, кінець тижня. — замислено повідомляв бородатий, крокуючи перед їхньою шеренгою туди-сюди. Щойно всі почули його оголошення, почали радісно шкіритися і тихо щиро дякувати малиноокій. — Зараз вас відведу до одного дерева. Воно не з моєї магії, якщо що, саме там виросло. У його тіні ви будете медитувати, починаючи з першої години дня і завершуючи восьмою вечора. Під час цього їсти нічого не будете і говорити між собою теж не бажано. — озвучив правила чоловік, а шостий загін лише нерозуміюче насупився, усвідомивши, що хоч це і "день-відпочинок", та дуже легко не буде.
Пообідавши, відправилися за тренером до недавнозгаданого місця.
Ним виявилася простора кругла поляна, оточена навсібіч лісом і на краю якої поставало високе-високе дерево, що було схоже на якийсь дуб із великим дуплом всередині і навколо якого із землі де-не-де стирчали товсті кристали, переливаючись синьо-зеленими барвами. Багаторічна рослина мала крону неприродної кулеподібної форми, що здивувало диких.

— Яке воно дивне, це дерево. — зауважила Ліля, вилізши трохи вище, біля входу у дупло, і подивившись догори. — Таке враження, що в нього є лише одна товстезна гілка, а від неї уже розходяться інші, тільки дуже тоненькі, проте сама крона не має всередині жодного листочка, адже вони всі, як купол. — описала внутрішню будову його "голови" вона, супроводжуючи це певними жестами. — Що це за творіння природи таке? — провівши рукою по міцному стовбурі, зацікавлено поставила питання рожевоволоса.

— Мене воно теж вразило, коли вперше побачив. — зізнався чоловік. — Пам'ятаю, десь читав, що ця його дивна будова крони якимось чином впливає на свідомість людей і додає сил. Але щоб це трапилося треба, здається, зграмоніювати з ним. Що дивно, з людьми, які не з Міронези, це рідко відбувається. Тому буду лише сподіватися, що вам воно хоч якось піде на користь.



Asteriya

Відредаговано: 23.03.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись