Вибір Серця

Розмір шрифту: - +

Розділ 9. "Таємний" шанувальник

 

Деякі пісні, щоб не читати цей розділ у тиші:

Owl City - "Shooting Star".
Cher - "Believe" Rookies Remix.
The Cab - "Angel With A Shotgun".
Evanescense & Grey's Anatomy - "Bring me to life".
ZAYN ft. Sia - "Dusk Till Dawn".

 

На дворі стояв теплий полудень. Цього вівторка місто виявилося досить людним. Наша головна героїня була вдягнена в легку жовту футболку і джинсові шорти. Дівчина прогулювалася столицею в пошуках нових олівців. А саме якогось іншого їхнього виду. Їй хотілося спробувати щось новеньке.

— Красуне, купи собі огірочків і помідорчиків. — пропонувала бабця з-за одного з прилавків.

— Ну, давайте, куплю додому кілька огірочків. — усміхаючись, погодилась Ліля. — Скільки хочете за кілограм?

— 10 золотих, красуне. — усміхнено відповіла продавщиця.

— Ой, доню, купи краще ось цих фруктів. Ти навіть не уявляєш, які вони смачні. — запропонувала інша.

— Йой, стара, не заважай мені торгуватися. Дивися, скільки ти вже свого добра виторгувала. Будь добра, не пхайся. — трохи обурено сказала бабця.

— Ну, стара, я так багато вторгувала через те, що мої фрукти справді смачні. — трохи нервово усміхаючись, пояснила інша. — Єдине, що можу сказати – це бізнес, дитинко.

— Ха. Ще що придумаєш?! Та я ніколи не їла нічого гіршого, ніж твої фрукти!

— Ох! Як ти смієш?! Ніхто не просив тебе їх їсти! — між очима продавщиць промайнула уявна блискавка гніву.

— Пані.. — почала дівчина, — будь ласка, не сваріться. Я з задоволенням куплю і ваші огірки, і ваші фрукти. Лише не сперечайтеся. — заспокоювала їх сіроока, нервово посміхаючись. Пізніше, як і обіцяла, купила трохи огірків і кілька яблук.

— Дякую, доню, за покупку. Приходь ще! — одночасно мовили жінки, щиро посміхаючись.

— Ага! — "Добре, що обидві бабці залишилися задоволеними.." – спокійно подумала вона.

Раптом на своєму шляху вона побачила захекану Меліну, яка бігла, здавалося, їй назустріч.

— О! Лільо, давно не бачились! — крикнула дівчина до рожевоволосої.

— Привіт, сонце. Ми справді давно не бачились. Вибачай за це. Як ти там? — спитала Ліля, посміхаючись.

— Ой, та нічого страшного. У мене все добре. — запевнила її подруга, — Ось, зараз біжу на танці. Дівчата з групи говорили, що в нас там з'явився новий танцюрист. Чесно кажучи, мені дуже цікаво який він! А як в тебе справи?

— О! Справді? Як класно. — тішилась сіроока за подругу, — В мене теж все добре, я стільки всякого маю тобі розповісти. Ну, успіхів тобі з вашим новеньким. Справ на нього хороше враження.

— Ух! Ага, дякую. Я постараюсь! І буду чекати, коли ми зможемо поговорити про те, що з тобою сталося за цей час. — в голубих очах горів запал. Потім дівчина, дещо згадавши, поглянула на годинник і скрикнула. — Ой! Я ж запізнююсь! Ну, я побігла! До зустрічі!

— Ага, до зустрічі! — після прощання, подруги розійшлися.

"Ну, думаю, що в Меліни все буде добре. — думала Ліля, — Не хотілося б, щоб її хтось ображав. Дякувати Богу, що в неї на танцях є знайомі, які, якщо що, не дадуть її в образу. Сподіваюсь, що той новий танцюрист не буде її ображати. Адже вона в нас дівчинка дуже тендітна і вразлива. Я завжди стараюся про неї турбуватися. Хех, а Неза турбується про мене. Можна сказати, що в нас виходить такий собі своєрідний ланцюжок." — подумавши про це, сіроока тихо хі-хікнула собі під ніс.

 

Дівчині подобалося прогулюватися містом, бачити різних людей і їхні емоції. На вулицях торгували різними товарами. Переважно, це були фрукти і овочі. Кожен продавець старався показати свій продукт в якнайкращому світлі(якщо це можна так назвати). Вітер вправно шелестів вербовим листям і рожевим дівочим волоссям. Сонце добре гріло жителів столиці, змушуючи майже кожного з них зняти свій верхній одяг.

Задумано проходячи по тротуарі, Ліля випадково зіткнулася з одним з перехожих. Ним виявився симпатичний, молодий(років так 21-23) хлопець із волоссям кольору холодного блонду і зеленими очима. Побачивши його, дівчина трошки залилась рум'янцем. Потім помітила, що в його руках великий букет лілій.

— Вибачте, будь ласка. Я навіть не знаю, як так вийшло... — соромлячись, почала вона.

— Нічого страшного, пані. — блондин ніжно всміхнувся, — Про що ж ви задумались, якщо навіть не помітили, куди прямуєте?

— Ем… Та ні про що я не задумувалась, то якось випадково вийшло... — пояснила дівчина.

— Зрозуміло. — мовив хлопець, а потім додав: — До речі, пані, я вас шукав.

— Справді? Ви шукали мене? — щиро здивувалась Ліля.

— Так. Ваше ім'я Ліля, чи не так? — цікаво запитав він.

— ..Ага…а звідки ви знаєте?

— Ну, річ у тому, що я вже давно за вами стежу. — почав незнайомець, — Дозвольте відрекомендувався – Áдам Абдар'єр, офіційно ваш шанувальник і, напевно, вже не таємний. — хлопець посміхнувся і вручив дівчині букет.

— Ого…не думала, що в мене можуть бути таємні шанувальники.. — не могла припинити дивуватися сіроока, пізніше прийняла квіти і насолодилася їх чудовим запахом. — Я - Ліля Фрінке, хоча ви це й так вже знаєте, дуже приємно познайомитись.. — дівчина посміхнулась, — дякую за квіти.

— Нема за що, пані. Я тут подумав, може, прогуляємось? — запропонував новий знайомий. Потім підставив свою руку, натякаючи на те, щоб дівчина йшла з ним під руку.

— Ну, давайте. — трохи невпевнено погодилась Ліля. Потім таки взяла його під руку і вони разом почали прогулюватися вулицями багатої столиці.

 

Тим часом, недалеко від них, а точніше, на іншому боці дороги, один парубок з блакитними очима купував помідори. Випадково помітивши цю дивну, на його думку, парочку, він випустив кульок з овочами з рук і шоковано подивився на них.

— Молодий чоловіче, що сталося? — занепокоїлася продавщиця, — Чому ви впустили кульок? Чуєте, пане? Давайте я допоможу вам позбирати їх, вони ж забрудняться.

— А він тут що робить? — запитав Ел сам себе. Пізніше зірвався з місця і побіг в їхньому напрямку.



Asteriya

Відредаговано: 23.03.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись