Вибір Серця

Розмір шрифту: - +

Розділ 12. Напевно, цей вечір для кожного залишить свій "слід"...

 

Деякі пісні, щоб не читати цей розділ у тиші:

Kiiara - "Intention".
Andreas Rönnberg - "Intoreal".
Анжелика Пушнова - "Друг".
Антитіла - "Молоком".
Faruk Sabanci feat. Mingue - "Your Call".
MARTIN GARRIX - "Poison".
Gazirovka - "Давай Давай Танцуй" SNEBASTAR Radio Remix.

 

ЛІЛЯ.

Коли я знову отямилась і відкрила очі, мене своїми білими просторами зустріла лікарняна палата. Судячи зі світла, яке заглядало в приміщення з великого вікна, пора дня була – обід.
Рани, які недавно не давали мені навіть заснути, вже так сильно не боліли. Навіть, я б сказала, майже не боліли. А лише де-не-де дуже легко, майже не помітно, неприємно нили.
"Невже мені це справді не наснилось..?" – з роздумів мене вивів звук дверей, які щойно відчинилися.
До палати зайшла лікарка і медсестра.

 

— О! Пані, ви, бачу, вже прокинулися. — зауважила жінка середньо віку. Вона була вдягнена у білий лікарський халат, а в руках тримала якийсь записник. — Як ви себе почуваєте?

— Набагато краще. Хібащо,  іноді може голова трохи боліти. — відповіла Ліля з усмішкою. Лікарка кивнула і почала щось записувати в записник. Тим часом медсестра міняла крапельницю.

— Ем...а можна питання? — сіроока помітила, що звук її несподіваного голосу вивів жінку з роздумів. Пізніше вона спокіно сказала "так". — ..Ем, я б хотіла знати, як я тут опинилася?..Скільки часу я знаходжуся в лікарні? Чи робили мені якусь операцію?...Що це за одяг на мені?..І чи знають рідні про те, що я тут? — дівчина подивилась на неї трохи наляканим поглядом, очікуючи на відповідь. Жінка стомлено видихнула і почала говорити:

— Ну, я можу сказати, що ваші рідні вже знають про те, що ви тут. Вчора до вас приходила сестра і подруга. Вони принесли вам новий одяг. А до лікарні вас привезла "карета" швидкої допомоги, яку викликав поліцейський. За його словами, ви були непритомною і лежали на лавці недалеко від центру міста. Знайшовши вас, він викликав "швидку". Так ви і опинилися тут. За ті два дні, що ви знаходитесь в лікарні, ми провели декілька обстежень. Не хвилюйтеся, ніяких операції ми не робили. До того ж, хочу  повідомити, що той светр, в якому вас сюди привезли, ми кинули в хімчистку, а то він був сильно брудний. Пані Ліля, якщо не помиляюся вас так звати, ви не хотіли б розказати, що з вами сталося? — жінка зупинила свій цікавий погляд на рожевоволосій дівчині. Остання трошки вагалася, але, все ж, почала:

— Ну, як би це сказати….Просто я йшла на одну.. співбесіду по роботі..Але, пізніше виявилося, що це не буде співбесіда. Раптово до мене почав приставати їхній начальник…я кось вирвалася, але за мною почав гнатися якийсь із тих маніяків.…вибачте, але я більше не хочу про це згадувати...

— Зрозуміло, пані. Нелегко вам прийшлося. Знаєте, навіть дивно, що в нашому королівстві ще існують такі люди....Скажіть, ви викликали поліцію?

— Ем...здається, що так…Можливо, що це саме той поліцейський мене і знайшов.. — навіть не червоніючи, старалась якомога правдивіше брехати дівчина.

— Понятно. Ну, дякую за інформацію. — після цих слів жінка вже була готова покинути палату. Але, Ліля зупинила її, запитавши:

— Скажіть, будь ласка, коли мене випишуть?

— Ну...або сьогодні ввечері, або завтра зранку. Просто, так як ви вже прокинулися, нам треба провести ще кілька обстежень, щоб впевнетися, що з вами справді все гаразд.

— Ясно. Було б дуже добре, якби мене виписали сьогодні в вечері.

— Ми спробуємо зробити все можливе.

— Дякую.

— До побачення.

— Так, до побачення.

Двері акуратно зачинились.

 

Ліля залишилась сама. Розглядаючи білосніжне приміщення, в якому перебувала, вона почала думати. "Завтра випускний, а я взагалі неготова. Навіть плаття нема...Жах... Що ж це завтра буде? Навіть не можу собі уявити....Хмм...і цікаво, що там далі сталося з Елеазаром? Я тоді сама не помітила, як заснула. Хоча, це й не дивно. Я була дуже змученою, а його спина була такою теплою і зручною..От і заснула…Ех, я, напевно, завдала йому великих клопотів...Цікаво, він залишив мене на лавці, бо не хотів, щоб інші знали, що це він мене врятував...чи він просто не хотів мати проблеми з поліцією? – дівчина повільно підвелася і підійшла до вікна – Ого...це, напевно, приблизно сьомий поверх...височенько..". З вікна відкривалися чудові краєвиди. Вони заспокоювали сірооку і вона задумано дивилась на них хвилин з п'ятнадцять. На годиннику, який висів над вхідними дверима, менша стрілка показувала пів третьої години дня.

Згодом Ліля вирішила подивитися, що їй принесли Неза і Меліна.
Заглянувши в кульок, вона побачила коричневі лосіни, жовту футболку, спідню білизну і чорні кросівки. Поруч лежали деякі фрукти: апельсини, банани і персики.
Дівчина зітхнула з полегшенням – про неї подбали.

"До речі, я повинна хоч якось віддячити Елеазару за порятунок. Адже він не просто якусь послугу зробив, а врятував мені життя…Надіюся, що згодом зможу з ним зустрітися і тоді подякую  як слід....Мддааа..і як я збираюся бути в платті з цими..синяками і.. царапинами..? – Ліля оглянула себе і здивувалась, побачивши, що слідів від недавніх побоїв майже не було видно – Хмм...може вони тональним кремом їх замастили?.. Ахах...думаю, ні...Тоді яку ж таку лікувальну мазь вони використали, що ці "сліди" вже майже зникли?..Чи то була не мазь? Ну, напевно, краще не буду пхатися в цю новітню медицину...".

 

Через якийсь час до палати зайшли і сказали, що Лілі треба йти на обстеження. Тож, іншу частину дня вона цим і займалася. Це все сильно виснажило її ще не повністю здоровий організм, тому, навіть якщо їй сказали, що вона вже може їхати додому, дівчина залишилася в лікарні ще на одну ніч. Адже зовсім не мала ніяких сил кудись іти.
 

 

                                     ★★★★★★★★
 



Asteriya

Відредаговано: 23.03.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись