Війна Сфери. Вогонь

Розмір шрифту: - +

1. Диверсія

НАД

Про ргодкасонців говорили у Всесвіті тільки гарне: довговічні й прекрасні, мудрі й чисті. Їх життя тривало у середньому близько двохсот тисяч років, бо в цієї космічної раси була здатність до миттєвої регенерації. Розповідали – ці білі істоти з добрим серцем завжди допомагають слабшим, тим, хто потребує допомоги. Навіть до війни ргодкасонці частенько прилітали до жителів планети Над: привозили ліки, допомогли позбутися багатьох страшних хвороб. Тож у такі важкі часи їх підтримка була безцінною.

Біля напівзруйнованих міст Над лягли на поверхню десять велетенських дванадцятифредових кораблів-шпиталів. Ргодкасонці розгорнули польові шпиталі у їх передмісті. Своєчасно, бо планетою поповзли страшні епідемії забутих смертельних хвороб. Ослаблені, голодні, поранені надійці – легка пожива для вірусів і бактерій.

Білі рятівники не намагалися зрозуміти причину планетарної війни між місцевими видами розумних. Вони ніколи і ніде не приймали нічию сторону, намагалися не брати до рук зброї. Ргодкасонці годували голодних, лікували поранених, рятували втікачів, організовували табори для біженців.

 

***

На космодромі столиці, під захистом міцного куполу силового поля, розгорнули похідний шпиталь і тимчасовий табір для біженців. Сюди прибували космічні пороми, що вивозили біженців на безпечну територію, й навіть на космічну базу ргодкасонців, яка знаходилась на орбіті планети.

Ргодкасонці з жахом дивилися на міста біля космодромів, забарвлені у кольори гниття й попелу, різав нюх страшний запах горілого і мертвого. Гравітаційні платформи, захищені силовим полем, почали патрулювати вулиці між завалів із зруйнованих бомбами будинків. Там, де мертві тіла нікому було ховати. Там, де худі, обірвані й голодні люди розбирали голіруч завали з надією знайти під ними живих. Там, де брудні діти, схожі на живі скелети, блукали, загублені серед суцільної розрухи. Там, де за платформами миротворців із чорних, як сліпі зіниці, вікон через приціли снайперських старих та сучасних гвинтівок вороже слідкували зіркі очі ополченців. І силове поле гравітаційних платформ здригалося від вибухів і куль із далекобійних гвинтівок. А ргодкасонці не розуміли ворожості, адже вони допомагали людям. За що ж їх намагаються вбити?..

Не зрозуміти їм, чесним і гордим, що стріляли у них прибулі з інших планет найманці, вічні шукачі наживи, ті скалічені душі, що не можуть жити у мирі й повсякчас шукають війни. Ті, котрих залюбки використовували політики у своїх військових іграх.

Ргодкасонські миротворці – чистенькі, цивілізовані, у сучасних бронежилетах, захищені з голови до ніг, але не озброєні, виходили на руїни безстрашно, наче легендарні ангели[2] з довоєнних казок. Вони підбирали поранених, робили щеплення, ховали мертвих, роздавали коробки з їжею, пляшки з чистою водою. А в місті почалася епідемія невідомої хвороби, що знищувала людей сотнями. Засліплені горем і підбурені кимсь надійці звинуватили ргодкасонців, що вони розповсюджують смерть.

Миротворці й лікарі все ще не зважали на агресію місцевих. Адже люди багато втратили, навколо війна, до них потрібно ставитись лагідно, з розумінням. Сміливо заходили білі рятівники у глиб розвалин, поки декількох із них не викрали невідомі. Наступного дня голі тіла білошкірих давніх підкинули до шпиталю на космодромі. Їх обрубані голови з білим волоссям насадили на дротяний паркан.

Наступного дня вибухнула одна платформа: налетіла на повітряну міну, оснащену дестабілізатором силового поля. (Нова розробка військової інженерії, звичайно, не місцевого виробництва. На планеті Над зброї не виготовляли навіть під час війни. Не вміли).

Ліки, пакети з їжею розкидало по вулиці вибухом. Поки миротворці прийшли до тями, люди все розікрали, ще й зброю захопили. Санітару відтяли голову. Хтось підказав, що Ргодкасонців тільки так можна убити...

Капітан корабля-шпиталю наказав поставити на платформи міношукачі й нікому не виходити з під дії силового поля гравітаційної машини. Під час зупинок посилювати захист і чекати, поки люди вийдуть до лікарів самі.

 

***

У той день відправляли на базу два пороми з важкопораненими. Пороми піднялись у небо, вибухнули й впали.

А потім прийшло пізнє застереження від штабу ополчення. Виявляється, заради безпеки населення планети Над, народне ополчення поставило в атмосфері силове захисне поле, посилене пастками з гравітаційних мін. Це поле також блокувало сигнали телепатичного звʼязку.

Силові установки поля лежали на поверхні планети, мали вигляд великих металічних куль розміром із середній космічний корабель. Біля кожної установки ополченці залишили загін охорони.

У той день, під виглядом біженців, на територію космодрому зайшов загін ополченців. Вояки так званої визвольної армії, треновані чоловіки й жінки, витягли з під лахміття зброю і почали стрілянину. Опісля забрали харчі та медикаменти зі складу. Спустошений склад підпалили, захопили одну з гравітаційних платформ і втекли. Звичайно, ніхто у них бойовими не стріляв, тільки паралізуючими.

А ввечері все відбувалося швидко й страшно. Спочатку на космодром упав корабель: підірвався на небесному мінному полі. Потім над космодромом зʼявилися великі бойові гравітатори. У гучномовці повідомили, що ргодкасонці порушили якісь закони безпеки і винні у тому, що ворожий корабель намагався пробити планетарний захист. Відразу, як доповнення до тих слів, пролунав вибух. Ргодкасонський корабель-шпиталь розірвало навпіл. З ворожих гравітаційних платформ полився вогонь. То був важкий горючий газ, що стелився над поверхнею планети. Реакція горіння того газу тривала, поки під куполом силового поля залишалась хоч крапля повітря. Наметове містечко з пластикових контейнерів відразу спалахнуло. І пожежа без перешкод захопила територію космодрому. Люди перелякано бігали серед вогню й диму, шукаючи порятунку. Надійці перетворювалися на факели, падали із страшними криками. Та тих, кому вдавалося вирватись із вогняного пекла, розстрілювали ополченці.



Марк Алл

Відредаговано: 12.01.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись