Війна Сфери. Вогонь

Розмір шрифту: - +

3. Ворог

Далеко не відійшли, може, сім чи вісім фредо. Прожектори раптово вдарили по очах. Осліпили на мить.

– Ляжте! – чи то крикнув, чи загарчав Гел.

Стомлені ргодкасонці слухняно попадали, посідали, полягали у мокру від роси траву. Калтокійці залягли на кордоні світла від прожекторів. За спинами і з боків також линули сліпучі промені. Стало світло, наче вдень. Біженці сховалися за поваленим великим деревом.

Нейл підповз до Гела.

– Як? – здивувався він. – Як нас так швидко знайшли?

– Не знаю... – спантеличено знизав плечима Гел і міцніше стис руку Ленори.

– Вони вперті, – з іншого боку підповз Ларне.

– Аж надто, – погодився адмірал.

– Гел, може, ми тут перечекаємо? Вони відлетять, – шепотіла Ленора. Їй чомусь стало так страшно, що здавалося, ніби від ляку зупиниться серце.

– Хотів би я, аби так і було, – він повернувся до неї, обійняв. – Але вони все-таки, як виявилося, полюють на нас. І вони знають, що ми тут.

Підповзли інші троє. Коли очі звикли до яскравого світла, навіть побачили між деревами з різних боків навколо себе пʼять сріблястих бойових кораблів із символами Братерства: три золоті кулі на тлі трьох срібних кол. Кораблі навсібіч світили могутніми прожекторами, намагаючись прогнати рятівну темряву з надійського лісу. Навколо кораблів літали малі винищувачі.

– І це все для того, щоб забрати у нас ргодкасонців? – здивувався Гел.

– Забагато їх, – з усмішкою означив Ларне.

Мерог хотів було підвестися.

– Куди ви? – Дкарт затримав його. – Хочете, щоб вас першим розстріляли?

– Ми не воюємо з Братерством, – здивувався Мерог.

– От воно й без оголошення війни кулю вам у лоба пустить, – із жалем у голосі рикнув Делк.

Мерог застиг, тільки бубонів:

– Таки втягнули у військовий конфлікт.

 

Корабель приземлився за триста фрето від того місця, де заховались калтокійці. З нього, не криючись, вийшов ящір-фет у сірому плащі.

Калтокійці здивувалися, побачивши Таваса. А коли за Тавасом вийшов Ствен, також у цивільному одязі, взагалі розгубилися.

Тавас подивився у той бік, де ховалися калтокійці.

– Виходь! Я за тобою! – голосно покликав величезний сірий ящір.

Імені того, до кого звертався, не назвав, але Гел здригнувся. А чотирирукий фетець злостиво посміхнувся.

За Тавасом стояв Ствен – лелітець, добрий здоровань, співвітчизник рудого Ларне. Обидва давні, довірені друзі, з якими разом були і піратами, і вигнанцями, і політиками, і військовими, і найманцями. І не одну вічність.

Калтокійці перезирнулися.

– Що це значить? – спантеличено прошепотів Нейл.

– Але ж це Тавас і Ствен! – Ларне почухав потилицю. – Це Тавас! Не голограма чи двійник! Тавас! – і розгублено додав: – Та чому на кораблях Братерства?

Асет, Дкарт і Делк розгублено мовчали.

– Не голограма, – сумно і розгублено погодився Гел. – Це просто пастка. Гарно продумана пастка. Ну що ж, я вражений.

Ларне на мить заціпенів, але швидко оговтався:

– Може, захопимо один кораблик?

– Ми, звичайно, можемо, – відповів Гел, почухавши пальцем кінчик носа, – спробувати... – й додав: – і героїчно отямитись у клітках. Чи взагалі не отямитись, у саркофагах, – засміявся, затуливши обличчя рукою. – От чорт. Я сліпець чи просто дурень... – Гел говорив спокійно, наче аналізував промах у проходженні тренувального лабіринту. – Таки переметнувся наш Тав до дядька Зерона...

Гел ліг на спину, обперши голову об гладкий стовбур, закрив очі. Він притискав до себе Ленору, дружина заклякла, обійнявши його.

А Тавас ішов до них. Спокійною впевненою ходою. А за ним крокували солдати Братерства, і з усіх боків навколо ліс оточували солдати Братерства, а над головою винищувачі Братерства.

– Гел, треба щось робити, –  збуджено шепотів Нейл. Подивився на Гела, здогадався, розізлився. – Він що, за тобою?! Він що, здурів!

– Напевне, що так, – відповів Гел. – Добре, я вийду до них, а ви готуйтеся до бою.

– Оце вже весело! – нервово розсміявся Нейл.

– Такого ніхто не передбачав, – зі злістю сказав Ларне. – А давайте, я піду, у мене ще граната є.

– Граната, це аргументально, – криво посміхався Гел. – Задієш у крайньому випадку.

– Що там у вас сталося? Чому заховалися? – у голосі Таваса навіть чулося занепокоєння. – Хочу попередити, хлопчики, що магію ми заблокували, тому все по чесному.



Марк Алл

Відредаговано: 12.01.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись