Війна Сфери. Вогонь

Розмір шрифту: - +

4. Втеча

ГАЛАКТИЧНИЙ КОРАБЕЛЬ ТООР-49

 

Четверо аросців пиячили у кают компанії, про щось тихо домовляючись між собою.

Ларсард сидів у рубці керування, заглиблений у старі книги про енергетичні маніпуляції, дії, протидії та наслідки.

Енне, дівчина-пілот, худенька, маленька і тендітна ірланка, щойно поставила кораблик на курс й увімкнула автопілот, почала гратися у комп’ютерні ігри.

П'яні аросці відчинили шлюзовий відсік.

– А як отямиться? – запитав Обережний.

– Ти ж його бачив. Ргот! – посміхнувся Сміливий. – Його продірявили, що він і дихати не міг.

– Та гепнемо по голові. Даертесс, – похвалявся Відчайдушний. – І та падлюка патлата знову відключиться.

– Та що ви? Ото Боягузи. Дзек! – підскакував Нетерплячий. – Відітнемо швидко хвоста, і знову шлюз зачинимо.

– Зате! Бзерек! Нас поважатимуть, коли ми здобудемо хвіст Вервето! – вигукнув Сміливий і натиснув вмикач.

За мить шлюзову камеру було розгерметизовано.

Відчайдушний витяг кірідового ножа, Сміливий вхопив калтокійця за волосся. Відчайдушний відтяв калтокійцю те волосся. П’яні аросці переможно крикнули свій девіз: "От Он Го!!!"

А далі усе відбулося швидко.

Нетерплячий випав із шлюзу, бо Гел дав йому доброго копняка.

Сміливий впав, підбитий ногою.

Гел ще стояв на колінах, коли різко вирвав ножа з руки Нетерплячого. Аросець, як бик, кинувся до калтокійця, розчепіривши пальці на всіх чотирьох руках, схожий на божевільного павука, наче хотів впасти на ворога і роздавити. Так і впав. Гел перерізав йому ножем горло.

Сміливий посунувся атакувати і за мить уже відповзав, закриваючи скривавленою рукою розрізаний живіт. Гел потягнув його за ногу до себе і добив чітким ударом у серце.

Обережний кинувся тікати. Відчайдушний – атакувати. Гел метнув ножа в обличчя Відчайдушного. Підскочив, не втримався, закричав від болю, вихопив ножа з падаючого тіла Відчайдушного і кинув у спину Обережного. Сам знову впав. Голова пішла обертом.

Обережний з ножем у спині вповз у рубку і впав мертвий. Ларсард підскочив.

До рубки керування, тримаючись за стіну, зайшов Гел. Ларсард розумів єдине, що лаятись на мертвих довбнів-аросців уже немає сенсу. Кинув у Гела паралізуюче закляття. Та Гел тільки відмахнувся, знаючи про здатність вампіра поглинати енергію, та вампір не знав про вміння Гела відбивати енергетичні хвилі. Вампір упав від власного закляття, рівно, як стояв, наче манекен. Енне встигла активізувати пульт, щось натиснути і тицьнути маленький стилет у пульт зв’язку. Гел знесилено сів у друге крісло. Сказав до паралізованого закляклого Ларсарда:

– Так ти нічому й не навчився, дурню, – І до дівчини: – І що ти зробила?

– По інструкції: заблокувала двигун, щоб корабель летів по заданому курсу, і знищила засіб зв’язку, – відповіла вона, як учениця вчителю.

Руки дівчини тремтіли, великі зелені очі скляніли від страху. Ще трохи, і втратить свідомість.

– Молодець, – щиро похвалив він. – Що ж мені так не щастить? От не щастить, та й усе. Може, ти, мудра дівчинко, скажеш чому?

– Не знаю, – пробелькотіла вона.

– Хто ще є на кораблі?

– Аросців четверо, – почала перераховувати вона.

– Мертві.

У Енне почалася смішна гикавка, але під його поглядом, дзвінко гикаючи, доповідала далі:

– Ларсад – маг, командир експедиції.

– Вампір? – Гел тицьнув пальцем у сторону нерухомого мага. – Паралізований.

– Ін-н-нші у капсулах довгого сну.

– Хто?

– Маленький хлопчик і... і якийсь хлопець.

– Ні, таки щастить, – посміхнувся Гел. – Добре, пішли у машинний відсік. Тільки от потрібно вампіра відіслати на прогулянку.

– Ви що, збожеволіли? – Гик. – К-к-куди? – Гик.

– Там гарні видовища: зірки, силові поля, гравітаційні потоки. Одним словом, краса неймовірна... – перелічував Гел.

Рухатись йому було надзвичайно важко, та часу відновлюватися не було. Взяв за поперек закляклого вампіра, переступив через велике тіло мертвого аросця, доніс Ларсарда до камери шлюзу, де до недавнього перебував сам, і вкинув у камеру.

Дівчина бігла за ним, висла на його руці, лупцювала маленькими кулаками у тверду спину, але тільки пальці собі побила. З відчаю підібрала у коридорі ножа, того, що випав у аросця. Вхопила обома руками, кинулась на почвару у людській подобі. Гел якраз зачинив шлюз і натиснув вмикач, відкриваючи вихід Ларсарду у космос. Наче статуя, закляклий вампір виплив корабля. Гел розвернувся, непомітно швидко вхопив Енне за тоненькі руки, озброєні ножем. Зброя випала, Гел підхопив ножа.



Марк Алл

Відредаговано: 12.01.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись