Війна Сфери.Сніг

Розмір шрифту: - +

3. Відчудження

ГАЛАКТИЧНИЙ ВІЙСЬКОВИЙ КАТЕР ЛЕТОС

 

Мілен звʼязалася з базою Джа. Ларсарда на базі вже не було. Таємні служби Тетанни швидко зреагували й надали вампіру статус недоторканності як особистому секретарю правителя галактичного об'єднання. Але вампір знав, де та таємна база на кордоні Пателли. Мілен зв'язалася з Ларне і дозволила йому спіймати Ларсарда, але так, щоб виникло враження, наче вампір просто зник у цілковитій невідомій тиші Всесвіту. Дракон Ларне з впевненою усмішкою запевнив, що все зробить як належне, і додав, що не вперше.

Джарек повідомив Мілен, що може й сам знайти ту базу, й не варто ганятися за магічним вампіром чи наражати на небезпеку команду Ларне. Та Ларне відповів, що вампір небезпечний, і час знешкодити його.

Мілен погодилася з обома і відключила телепатичний звʼязок. Хай самі розбираються, хто крутіший: дракон чи космічний корабель.

Саме тоді на борт Летоса прийшла імператриця Арілука, і думки Мілен, Нейла, Ленори і самого Летоса опанував хаос.

Арілука – імператриця планети Абік – переступила через перший прошарок борту катера й відразу заявила, що вона придворна дама і ставитися до неї потрібно належно її статусу, з повагою виражаючи шану у зверненні "ваша світлість" і поклоном голови. Другою вимогою було надати їй окремі каюти для неї й для її, так би мовити, подруг. За тим із її гарненького рота полився невпинний потік слів про страшні дні, проведені на кораблі піратів, характеристики піратів, а особливо грубого капітана. Також згадала і про невихованість велетенського нахаби, того чотирирукого ящера – капітана корабля космічного патруля, його зверхність та зухвалість.

Мілен заховалася за Нейла, він виступив уперед, усміхнувся до красуні, заговорив невимушено, змушуючи його слухати. Пояснив конструкцію корабля, що не дозволяє виявити шану її світлості згідно придворного етикету, зате невигоди компенсуються гарячою водою і швидкістю, яку може розвинути неймовірний космічний катер. Арілука, заворожена його голосом, обличчям, рухами, самовпевненістю і поштивою ввічливістю, замовкла і ладна була погодитися на все, що він би їй запропонував. Нейл продовжував заговорювати імператрицю, котра танула, як лід на стабілізаторі під час падіння корабля. Мілен тихенько відступила у рубку керування.

Ленора залишилась у каюті з потерпілим двором імператора Абіку, лікувала поранених придворних, намагалася заспокоїти розхитані нерви істеричних фрейлін, що ефектно втрачали свідомість ледь чи не щоразу, коли молоді пажі згадували страшних піратів.

Рол залишився з дружиною у рубці керування. Хотів скористатися ситуацією, щоб відновити хоча б дружні стосунки. Летос відімкнувся від усього, що діялося на його палубах, очікуючи припинення навали у схемах свого маленького комп'ютерного всесвіту, хоча його команда знала – катер тихенько спостерігає за тим, що відбувається на борту, не втручаючись. Летос любить вивчати нових людей. Хоч не знущається з них так, як полюбляє час від часу Джарек.

Чотири придворні дами, витончені, наче делікатні квіти, навіть у синьому одязі, який космічний патруль видає потерпілим, були прекрасними, особливо коли їм дозволили прийняти душ. Три кавалери, два молодих хлопця, нащадки славних аристократичних сімей Абіку, котрі служили пажами при імператриці, і привабливий старший чоловік, вчитель та радник її світлості, – от і всі наближені, що супроводжували Арілуку в її пригодах.

Юнаки-пажі, змивши бруд трюму работоргівців, почали хизуватися своєю сміливістю й придумувати, якими вони були героїчними у небезпеці, намагалися змусити панянок підтвердити свої вигадки.

А от вчитель і радник був і справді мудрим, тому мовчазним. Він скористався люб'язно наданим йому Летосом доступом до всесвітньої мережі та відіслав повідомлення імператору.

 

ПЛАНЕТА СЕНП

 

Коли Гел розповів Лянгалу, що в атомної електростанції є термін придатності, той сумно, але з усмішкою та притаманним йому оптимізмом мовив:

– Але ж є ще сто років тепла, гарантованих тобою, а там, може, щось придумаємо, або щось гарне станеться.

– Дива бувають, – погодився з ним Гел.

Лянгал більше не розпитував Гела про минуле, не вимагав особистих даних, він терпляче спостерігав, наче грався у гру, цікаву тільки для нього самого.

На тому ярусі, де знаходилась електростанція, була велика печера зі стелею з товстого гірського кришталю. Підлога печери засипана ґрунтом, з долівки стирчали тогорічні сухі стеблини. То була теплиця стародавніх магів, які побудували лабіринт. Белкієць розповідав, що влітку, коли немає снігу, у теплиці вирощують трави, овочі, приправи, але взимку, коли сніг засипає кришталеву стелю, теплиця стає не придатною, бо печеру вихолоджує.

Гел уважно оглянув печеру, пройшовся вздовж стін, видерся під саму стелю. Лянгал також досить вправно умів лазити по скелях, та тільки зі спорядженням. Навіть позаздрив спритному перевертню, що так легко пересувався по майже рівній стіні. Вожак просто слідкував за другом темними розумними очима.

– Тут є сітка для гарячої води! – крикнув Гел зверху, повиснувши на одній руці і розхитуючись для стрибка. – Десь забито, й вода не поступає. Але якщо знайти і почистити стік, то у вас буде гарна теплиця і взимку.



Марк Алл

Відредаговано: 16.01.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись