Вишенька

Розмір шрифту: - +

12

Можливо, для когось таки залишається таємницею, чому так сильно кохав Тарас Вишеньку, чому цю дівчину любили й інші. Що тягнуло людей до тієї чорнявої юної леді. Невже справа в красі? Звісно, що ні. У кожного серед знайомих, швидше за все, знайдеться хтось дуже вродливий, хто не надто ладить з людьми. То в чому ж секрет? У характері? Можливо. Але що саме може привабити у характері? Якою рисою характеру повинна володіти людина, щоб бути приємною у будь-якому оточенні? Багато хто зараз вважає, що потрібно бути впевненим у собі. Але ж, знову-таки, не тут приховується секрет.

По-перше, є чітка межа між впевненим у собі й надто самовпевненим. Коли людина знає, чого хоче від життя – це дуже добре, до такої будуть тягнутись інші, таку людину можна назвати лідером, адже зазвичай вона знаходить вихід навіть з найнепередбачуваніших ситуацій. А коли людина надто самовпевнена і нікого не помічає навколо себе, не враховує і не поважає думку оточуючих, то погодьтесь – компаньйонами таких людей будуть лишень слабохарактерні особи, які бояться висловити власну думку, або ж зазвичай її взагалі не мають. Якщо закрити очі й подумати кілька хвилин, то кожен читач згадає, що має таких знайомих. Таке вже наше життя.

А, по-друге, згадайте Вишеньку, згадайте те, як вона йшла складати останній екзамен. Ні, цю людину навряд чи можна назвати впевненою в собі.

То що ж таки було тим магнітом, що притягував багатьох? Чому зазвичай знайомі цієї дівчини були готові залишити свої справи в будь-який момент, якщо потрібно терміново допомогти Вишеньці?

Власне кажучи, про це задумувалась як і сама героїня, так і її друзі. Одного разу вони просто дійшли до висновку, що вся справа в простоті і щирості. А Софія взагалі вивела власну теорію про те, що всіх людей на планеті можна умовно поділити на три групи: щирі, фальшиві й загублені. І про них варто поговорити детальніше.

Мабуть, почнемо зі щирих, адже тут все всім зрозуміло. Такі люди говорять і роблять зазвичай те, що думають (ну, в міру вихованості і дозволених рамок), вони задоволені тим, ким вони є і якими їх бачать інші. Такі люди передбачувані у стосунках (дружніх, робочих, любовних). Якщо вони полюбили когось або щось, то залишаються вірними своєму вибору на дуже довгий час, саме тому, мабуть, вони не є імпульсивними, і чи не кожен їх вчинок і вибір можна назвати добре обдуманим. Вони готові допомогти людям, якщо ті на них розраховують. Щирі і відкриті люди не підводять, а завжди роблять те, що від них чекають. Тут не потрібно плутати, що щирими людьми легко маніпулювати і користуватись. Ні, бо зазвичай такі люди стараються оточити себе схожими людьми, які теж не користуються жорстокими методами. Якщо ж образити когось щирого, то вона пробачить вас, але навряд чи ще раз довіриться вам. Та підтримка й те тепло, що йде зсередини – ось що приваблює і притягує.

Про таких людей в народі кажуть «хоч до рани прикладай». І справді, їм хочеться довірити свої таємниці чи плани й отримати у відповідь підтримку, а не образливе ставлення. Навіть дуже закомплексована в собі особистість поруч зі щирою – почувається комфортно, щасливіше. Такі люди надихають, підбадьорюють інших, загалом змінюють світ на краще.

Якщо добре подумати, то серед знайомих нам людей можна знайти таких, кого можна віднести до категорії «щирих».

Що ж до наступної групи, то мова піде про фальшивих людей. Якщо чесно, то про них можна говорити вічно. Софія взагалі хотіла дипломну роботу написати, щоб розкрити дану тему, але хотілось би пояснити коротко про даний тип людей.

На відмінну від «щирих», фальшиві люди думають одне, але поводяться зазвичай так, як вигідно по ситуації. Вони рідко добиваються того, чого по-справжньому хочуть. Вони живуть на публіку, в них манія, що за ними завжди спостерігають, що кожен складає про них власну думку і тільки те й робить, що слідкує за кожним їх кроком, аналізуючи його.

Але, кажучи по-секрету, насправді всі люди в першу чергу переймаються власним життям, нікому немає діла до того, як живе інший. Тому невже варто так сильно перейматись думкою інших і закривати очі на свої власні, щирі бажання?

Софії шкода фальшивих людей. Адже вони будують власний скафандр і не пускають щастя собі в душу. Вони настільки концентрують увагу на дрібничках, що на загальну картину не звертають уваги, зазвичай так і проходить щастя повз них. Дівчина не засуджувала спосіб життя таких людей, просто у кожного є свої пріоритети.

Щоб краще розумілось, то приведемо декілька прикладів, життєвих ситуацій.

Через п’ятнадцять хвилин у вас відправляється потяг, який привезе вас на великий концерт, де ви маєте отримати велике задоволення. Але на ваші джинси капає морозиво, з’являється пляма, часу переодягнутись немає, і там, куди ви приїдете, теж немає можливості поміняти одяг. Фальшива людина не поїде на концерт, зате ніхто не буде бачити її плями на штанах, і ніхто не подумає, що вона неохайна. Щира ж людина може ще одну пляму до пари навмисне поставити, але не відмовиться від своєї мрії побувати на концерті.

До вище наведеної ситуації можна причепити фразу, про яку чули, мабуть, уже всі: «яка різниця, скільки років моїм кедам, якщо я гуляю в них по Парижу?»

Або ж, фальшиві люди віддають перевагу незручному, проте дуже гарному одягу, коли щирим людям більш до вподоби, зручний.

Щирі люди знають собі ціну, а фальшиві – хочуть підняти себе в очах інших зазвичай тим, що опускають тих, хто поруч.



Ольга Торська

Відредаговано: 14.06.2018

Додати в бібліотеку


Поскаржитись