Вишенька

Розмір шрифту: - +

37

Коли наближається фінал літньої пори, то в голові прокручуються думки: чи всі плани виконані, чи все задумане зробилось. А головне: чи ти відпочив на повну. І неважливо, ким ти є. Школяр, студент чи доросла людина, яка і влітку ходить на роботу. Цю пору року люблять більше, адже саме тоді ти відпочиваєш і набираєшся сил.

Для Марії це літо не сильно відрізнялось від попередніх. Крім поїздки до Сергієвого дядька, сім’я далеко не їхала. В чоловіка було багато роботи, і він не міг відлучитись більше, ніж на кілька днів, які уже потратив, щоб відвідати свого родича. А саму, точніше без себе, Сергій не хотів нікуди відпускати Марію. Мабуть, надто сильно її любив, щоб розстатись з коханою хоча б на кілька днів.

Проте доволі часто пара ходила до місцевої річки. Саме там і засмагала дівчина. Вона майже завжди лежала на піску і думала щось про своє. У воду заходила дуже рідко. Інколи Сергієві здавалось, що його кохана спить. Він не був проти цього, головне, що дружина поруч з ним, а попірнати він і сам може.

Так було і сьогодні. Сергій вкотре спитав Марію, чи не хоче вона приєднатись. Марія нічого не відповіла, просто похитала головою і лягла спиною на покривало, прикриваючи обличчя капелюхом, щоб не обпектись.

Коли над головою пролітало поруч двоє пташок, то Марії пригадалась її найкраща подруга. Як би вона хотіла, щоб та була зараз поруч. Марія любила звертатись до неї «моя хороша», навіть коли була злою. Дівчині також пригадався їх спільний похід на річку кілька років тому. Вони бесідували на тему, чи існує ідеал людини.

 

  • Маріє, як би ти не старалась бути ідеальною, тобі це не вдасться.
  • З одного боку, я й не прагну стати ідеальною, а, з іншого боку, цікаво, чому ти так думаєш?– вимагала пояснень дівчина.
  • Тому що я пробувала і знаю, що все це маячня. Якщо я стараюсь стати для когось ідеальною, то хтось інший не буде мною задоволений, не буде мене любити іншою. У всіх смаки різні, і в кожного різне поняття ідеалу.
  • То не міняйся, будь собою. Зараз так важко знайти щирих людей. Це рідкість. Більшість у цьому світі чомусь вважає, що якщо будуть схожими на когось з акторів чи співаків, то їхнє життя буде кращим. Багато моїх однокласниць стараються виглядати як Анджеліна Джолі. Запускають волосся таке, як у неї, купують схожий за стилем одяг. Шкода, вони не розуміють того, що коли ти ззовні схожий на людину, то це ще не означає, що ти і є тією людиною і тебе любитимуть.
  • Та можна і характер змінювати.
  • Можна. Але чи варто? Це наче жити в чужому тілі. Ні, я цього не розумію.
  • Маріє, я погоджуюсь з тим, що ти говориш. Але зараз мова йде про ідеальних людей, а не про справжніх. От назви когось, кого вважаєш ідеальним.
  • Тебе, наприклад, – подруга щиро усміхнулась і кинулась в обійми.
  • Я за п’ять секунд можу перелічити двадцять пунктів, які тобі в мені не подобаються. Надто вже я добре тебе знаю. Тому не підлещуйся.
  • Ну, але ж це дрібниці, я тебе все одно люблю, – відповіла Марія. – Добре, мій хлопець. Він ідеальний.
  • Для тебе він ідеальний, але не для всіх. Пригадуєш, що в нього були негаразди з одногрупником. Той, мабуть, його ненавидить.
  • Зате я його люблю.
  • Любиш за те, що ідеальний?
  • Ні, за те, що він справжній.

Подруги обійнялись знову.

  • Знаєш, хороша моя, - продовжила Марія, – певно, ти маєш рацію. Не можливо бути хорошим для всіх. Я й на свого хлопця інколи серджусь, коли він не виконує того, чого б мені хотілось. Смішно, бо я йому не говорю свої бажання і, виходить, ображаюсь на те, що він не вміє читати думок. Ну, і про те, що я ображаюсь, я теж нічого не говорю. Надто сильне моє кохання, щоб тратити час на сварки.
  • Ти його так сильно кохаєш, що навіть заміж за нього вийшла б?
  • Хороша моя, я його так сильно кохаю, що хочу бути поруч до кінця свого життя.
  • Знову ми відволіклись. Значить, ти погоджуєшся, що не можливо бути ідеальним для всіх?
  • Я просто раніше ніколи не замислювалась над цим. А тепер в голові виринає купа спогадів про те, що я допомагала друзям, але відмовляла в допомозі комусь іншому, бо просто не було часу. Вони, мабуть, злились тоді на мене.
  • І коли ти вже навчишся, Маріє, говорити людям «ні»? Таке враження, що ти готова допомогти всьому світові, якби ж ти тільки була супергероєм!
  • А що поганого в тому, що я люблю робити добро? - з нерозумінням спитала дівчина.
  • Поганого? Розумієш, інколи ти забуваєш про своє власне життя і тратиш час на людей, які, можливо, забудуть про твій добрий вчинок. Ми ж живемо в двадцять першому столітті. Коли хтось нам допомагає постійно, то згодом ми приймаємо це як належне. А коли нам відмовляють у допомозі, то ми не завжди цікавимось причиною, ми приймаємо просто факт, факт відмови. І не важливо, що вже тридцять раз нас виручала певна людина, ми довго пам’ятатимемо той один раз, коли нам відмовили й не допомогли. Так, у двадцять першому столітті люди жорстокі.
  • І що робити?
  • Пам’ятати, що не можливо бути хорошим для всіх. От в мене, наприклад, совість чиста, коли я відмовляю комусь в допомозі, бо знаю, що тій людині є кому допомогти.
  • А чи це не надто суворо? – питалась Марія.
  • Ну, по-перше, ця суворість не стосується моїх близьких друзів.
  • А де межа між близькими друзями й просто знайомими? Моя мама завжди казала, що друзів багато не буває і потрібно триматись вірних друзів.
  • Мені потрібно прийти до тебе в гості й провести культурний вечір з твоєю мамою, – бойовим голосом заявила подруга. – Так, вірних друзів багато не буває. Бо в моєму розумінні вірний той, хто готовий прийти на допомогу в будь-який момент. Ну, звісно, в розумних рамках. Вірний той, хто може посунути свої справи заради того, щоб присвятити час тобі. Тому чисто судячи з того, що в тебе немає безмежного часу, щоб присвячувати його завжди друзям, і інколи ти не можеш розділитись на двоє, щоб побувати в кількох місцях одночасно, то вірних друзів не може бути багато. А от простих друзів, з якими можна провести весело час, поїхати на море, піти в ліс, повеселитись… таких може бути безмежна кількість. Так, ці люди здебільшого проводять з тобою час, коли весело, і не готові віддати тобі останню сорочку. Вони не будуть жертвувати власною роботою чи навчанням, щоб допомогти тобі. Але чи це погано, якщо і в тебе до них таке ставлення? Це наче дружба без обов’язків. Звісно, якщо в тебе є час і бажання, ти можеш помогти в чомусь людині, але ніхто на тебе ображатись не буде, якщо ти цього не зробиш. Бо вони – просто друзі, розуміють, на якому рівні ваші відносини. Я не вважаю, що погано так дружити.
  • Знаєш, хороша моя, – Марія подивилась подрузі в очі. – До цього моменту я думала інакше. Сьогодні ти мені пояснила те, до чого я б сама ніколи не додумалась. І якщо поміркувати, то ти права. Неможливо бути хорошим для всіх, та й і не треба, виходить. І справді, нелогічно ображатись на людину, яка тобі в чомусь не помогла, якщо ти й сам би зробив так само в подібній ситуації.
  • Ну от.
  • Добре, а що робити, якщо хтось… Поясню на прикладі, так краще вийде. Уяви ситуацію, що є Уляна, Олена, Дарія і Христина. Уляна дружить з цими всіма дівчатами, але з Дарією більше, наприклад. А Христина дружить тільки з Уляною і вважає її найкращою подругою. То виходить, що Христина готова віддати останню сорочку Уляні, а Уляна Христині – ні. Як бути в цій ситуації?
  • Ой, нелегкий випадок. І він часто трапляється, коли ти дитина, коли ти лише починаєш заводити друзів і шукати справжніх. Христині просто треба знайти справжню подругу і навчитись говорити «ні» Уляні, щоб та часом не почала використовувати дівчинку. Таке часто трапляється в маленькому віці. На те в нас є батьки, щоб давати нам поради. Вони ж дорослі, вони знають більше. І збоку завжди краще видно. Головне не відлякати від подруги, шукаючи аргументів в нещирості дружби. Потрібно знайти підхід і направити дитину в правильне русло, щоб вона самостійно зробила висновки, без тиску сторонніх.
  • Яка ж ти в мене розумна, – Марія вкотре обійняла подругу.



Ольга Торська

Відредаговано: 14.06.2018

Додати в бібліотеку


Поскаржитись