Вогонь

Розмір шрифту: - +

Глава 15

Сьогодні я прокинулася дуже рано. Думки про вчорашню розмову на озері не хотіли залишати мене. Нік зміг відкритися з абсолютною іншого боку. Тепер цікаво, що ж буде далі?

Емі ж весь час розповідала про свою сім'ю і те, як вони чудово проводять час разом.

Але, я її не уважно слухала, бо думала, що ж мені одягти. Технічно, це не було побаченням. Але, і на звичайну зустріч двох друзів не схоже.

- Що з тобою таке сьогодні? - схвильовано запитала Емі. - Ти здаєшся стурбованою.

- Та ні, все в порядку. - сказала я, хоча відчувала зовсім інше.

- А мені здається, що ти мені щось не договорюєш. - посміхнулася подруга. - Ти вже пів години перебираєш одяг. Куди і з ким ти йдеш?

- Ти ж все одно дізнаєшся?

- Так. Навіть якщо мені доведеться застосувати силу.

Я розсміялася, а вона начепила маску серйозності. Хоча, в очах танцювали іскорки сміху.

- Я йду гуляти в місто. - бачачи її підняту брову, я продовжила. - З Ніком.

- Я так і знала, що у вас побачення. - скрикнула вона. - Ви ж подобаєтеся один одному. Це абсолютно очевидно.

- Ні. - я безуспішно намагалася заспокоїти подругу. - Ми просто йдемо прогулятися. Як друзі, не більше. Ми обидва залишаємося одні. Так що, чому б і ні.

Але, посмішка так і не сходила з її обличчя.

- Як скажеш. - навряд чи вона повірила мені. - І одягни сорочку зі спідницею. Буде дуже красиво і мило. Впевнена, Нік оцінить.

***

Я вирішила прислухатися до поради подруги. У підсумку, через 20 хвилин я була повністю одягнена.

Я одягла рожеву сорочку, спідницю з квітковим принтом і ніжно-рожеві туфлі на підборах. Волосся я зібрала в високий хвіст і нанесла мінімум макіяжу.

Занадто просто для побачення. Ідеально для прогулянки.

- Це просто супер. - вигукнула Емі. - Ех, мені б таку зовнішність.

- Серйозно? - я скептично подивилася на неї. - Ти ще скаржишся на щось?

Ще трохи поговоривши, ми з Емі попрощалися і вона випурхнула з кімнати. Її тато мав забрати подругу додому.

А через пару хвилин у двері постукали. Сумнівів не було в тому, хто це.

Нервуючи, я відкрила двері. Нік виглядав просто, але дуже добре. На ньому було одягнена сорочка поверх футболки, джинси і черевики. Приємним відкриттям стало те, що футболка була з логотипом групи Iron Maiden.

- Ти виглядаєш прекрасно. - видихнул він. - Готова йти?

- Так. - відповіла я.

Ми йшли мовчки. Я помічала, що він крадькома поглядає на мене. І це було досить дивно.

Ми увійшли в гараж. Принаймні, мені так здалося. І що ми тут забули?

Але, хлопець підійшов до досить гарної чорної машини. Це була Audi R8 V10 Plus. Сказати, що я здивована, це занадто просто.

- Це що, твоя машина? - запитала я.

- Так. - посміхнувся хлопець. - Я ж працюю в цьому центрі не перший рік. А тому, у мене є деякі бонуси.

- Це супер. - відповіла я. - Але, на зворотному шляху я за кермом.

- Сумніваюся. - пирхнув Нік.

Ну ну. Ми ще подивимося.



Анна-Марія

Відредаговано: 16.01.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись