Вітаю, я ваша мати!

Розмір шрифту: - +

Глава 18

Прислуга? Так тут я навіть очманіла нехило так.

Ось так і говори людям, що ти прийшов витратити в їхньому магазині гроші.

Ось це бежеву сукню в темну клітинку мені точно не подобається. Я навіть відпустила його, ніби воно перетворилося в отруйну змію. І я не кажу про те, що вважаю за краще короткі платтячка яскравих забарвлень або спідниці до колін. Я ж все-таки молода. Тридцять років, не стара ж ще, щоб зав'язувати хустинку на голові і вранці кататися на трамваї. Ось і мені так не подобається їх мода. Мій смак, це тільки мій смак, але таке ставлення, як тут, терпіти не можу.

А потім я розвернулася і посміхнулася продавщиці, яка дивилася на мене.

— Що ж. Боюся, у вас і для прислуги нічого немає, — сказала я і, взявши Миколу за руку, пішла на вихід.

Правда, довелося і Лізу виштовхати, в яку мало не вчепилися продавщиці.

— Що ви робите? — запитала вона, коли ми підійшли до карети. — Вам не потрібно було чіпати сукні, нам би усе показали.

— Подібну поведінку ми точно терпіти не будемо, — відповіла я. — Ти місцева?

— Ні. Та й до чого тут це? Пан Дафф сказав, що це найкраще ательє в місті.

— Густав, — я звернулася до кучерові.

Крізь густу бороду здалися білі з жовтизною зуби.

— Скажи, ти ще знаєш магазини з одягом?

— Ну. Це. Колишній господар возив свою даму. Щось пам'ятаю, — відповів.

— Дуже добре, вези нас туди, — відповіла я.

Лізу довелося заштовхати в карету. Дівчина не хотіла йти від ательє.

— Але так неправильно. Ми і є прислуга пана Даффі.

— Ліза, вони дорослі тітки і повинні знати, як поводитися з клієнтами. Вони працівники сфери обслуговування, і з їх боку дивитися лише на зовнішній вигляд покупців — величезна помилка. Але якщо ти хочеш, можеш повернутися до магазину і вибрати плаття для себе.

— Але ми приїхали купувати сукні для вас.

— Я розумію. Ми зайшли в одне місце, подивилися. Зараз підемо в інше. І там подивимося. Нічого страшного, що ми не купили плаття тут. Головне, щоб у нас вибір був.

— Але пан Дафф добре відгукувався саме про це місце.

— Або він знає лише один магазин в цьому місті. Та й чи може, ми дешевше знайдемо одяг. Ще й зекономимо.

— Пане Дафф любить, щоб все було по вищому розряду. І якщо він хотів, щоб ви були в елітній одязі, то так і треба.

— Я з ним поговорю з цього приводу. Але я теж не можу витрачати на одяг такі суми, які ви озвучили, — пояснила їй.

Я без поняття, який еквівалент між золотом і нашими грошима, але щось мені здається, що це буде в районі моїх десяти зарплат.

Краще про це не думати.



Поліна Нема

Відредаговано: 15.01.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись