Вітряний

Розмір шрифту: - +

Нові знайомства

 В ранці я прокинулась дуже рано. За вікном було чути щебетаня птахів , і шум лісу. Всеб нічого , але вчора ми були на березі моря. Швидко пригадавши особливість замку я трохи заспокоїлась. 

"- Лілі , сьогодні важливий день. По тебе прийдуть, повір вони не зашкодять , але тебе допитуватимуть, одягни те,  що я приготував для тебе , потім я розкажу як себе поводити і що робити"

Я швидко виконала укази замку. Правда я не розуміла для чого мені підбори , але  до цього можна звикнути . Волося я залишила напів розпущеним лише трішки підібрала його в хвостик на потилиці. Я вирішила трохи підфарбувати очі та губи. 

  • - Я готова
  • "- Маєш чудовий вигляд. Тепер слухай уважно. По тебе прийдуть, нічого  не бійся , поводься впевнено , вони не наважаться тобі щось зробити , ти маєш викликати довіру до себе , але їм не довіряй , доки не впевнешся в цьому, трохи пізніше коли вони поставлять тобі запитання зніми бар'єр , якщо ти не знатимеш відповіді так і говори що не знаєш. В загальному стандартна процедура , але ти перша " господарка" до тогож з вродженими можливостями , тай наймолодша з усіх попередніх. "
  • - Гаразд я зрозуміла. А де ми є ?
  • "- Це землі Мілендін. Не хвилюйся все буде добре"

Насправді я не хвилювалась. Я вирішила тим часом поснідати. 

( в маєтку)

Ранок розпочався з моєї з Мішель сварки. Єлена поводилась стримано , але в мій бік навіть не дивилась. Ми довго дискутували , але зрештою ми дійшли висновку , що ні я , ні вона не вина ( хоча в чому я винен?!…), але краще було погодитись з Мішель ніж далі сваритись. Всі давно сиділи в вітальні і про щось гомоніли. Поки я залагоджував справи маєтку вони нічим не займались .

  • -Крістофе,  давай прогуляємся лісом. - запропонував я. Друг одразу хвацько піднявся і ми  обох направились на вихід з вітальні.
  • - А ми ? Нам,  що нудитись в маєтку ? Можна нам з вами. - сестра говорила більш вимогливо ніж прохально.
  • - Ми не проти - відказав за мене Крістоф - тільки за умови , що ви не будете дутись. - я мовчки погодися. Ми взяли свої плащі в гардеробі і попрямували до виходу з маєтку,всі разом ми успішно дісталися каретою до лісу. Поки ми розмовляли з Крісом , дівчата йшли трохи попереду і розмовляли про щось своє.
  • - Ти справді ось -ось посядеш місце голови роду? - здивовано запитав Кріс.
  • - Для чого мені тобі брехати ?
  • - Я ж так і не запитав , то як ти здав випускні екзамени ? Все таки ти став політиком , тапер входиш до Радосвіту.
  • -Екзамени здав на відмінно. Я взагаліто хотів стати суддею , захищати права слабших і все таке , і тьльки тоді стати державним діячем - відповів я йому.
  • - А , що з приводу голови роду ? - поцікавився в мене друг.
  • - Я вважаю , що займаючись справами роду , я не зможу зробити нічого корисного для всього виміру. І взагалі я думаю , що закони застарілі і їх слід змінити , адже світ змінюється.
  • -Ти правий друже , ти правий. - відповів мені друг і поглибився в свої думки.
  • Раптом я помітив в лісі якусь величезну споруду. Я добре знав свої володіня , таких споруд в цій частині лісу не повино бути.  Помітивши моє занепокоєння , друг простежив за моїм поглядом. Не змовляючись ми обох, нічого не пояснюючи нашим сестрам кинулись до замку.

 

( в замку )

  • Я вирішила віднести книгу яку взяла в бібліотеці. Нажаль, прочитати нічого я так і не змогла , але створювати безлад мені не хотілося. Тай зайнятись мені було нічим. Поки я прямувала до бібліотеки я наспівувала собі мелодію. Довга червоно-біла юбка в клітинку , яка поступово розширювалась до низу жахливо пасувала до підборів і білої блузи з відкритими плечима і рукавами ліхтариками. Ще ніколи я не почувалась такою красунею. Про себе я відмітила , що Вітряний має гарний смак.
  • Я проходила повз вхідні двері коли вони раптом розчинились в коридор ввірвалось двоє хлопців в дорогих  накидках , за ними бігли ще двоє дівчат. Вони помітили мене. З несподіванки я впустила книгу , а в голові запаморочилось. Я зрозуміла ,що мене знайшли. Повільно піднявши книгу з землі , я випрямилась в весь свій зріст. На мене витріщались вже чотири пари очей. Я розглядаля їх , а вони мене. Запаморочення не проходило і ледь трималася на ногах.
  • - Добридень- привіталась до мене біловолоса дівчина , на вигляд мого віку, її очі світились зеленим. Схоже, що вона перевертень. Вона вийшла за спини високого темноволосого, і дуже вродливого хлопця , з такимиж очима як і в неї. - Ми тобі не зашкодимо .-  сказала мені дівчина , повільно розтягуючи слова. Чомусь це мене жахливо розлютило.
  • - Взагаліто , ви на моїй території, і зашкодити  вам можу я. - тихо , але впевнено відповіла я дівчині.
  • Дівчина відсторонилась від мене і зайшла за спину тогош хлопця. Я подумки зняла бар'єр.
  • " -Вітряний , не міг би ти зачинити двері , позаду них"
  • " - Звісно , Лілі " з якоюсь дивною насолодою , протягнув замок. Двері за спинами гостей гучно з зловіщим скрипом зачинилися. Я помітила як дівчата здригнулись. Я обернулася в сторону бібліотеки. Мої підбори гучно відстукували мої кроки  , тоді я вперше зраділа,  що в холі немає килиму.
  • - Гей ти куди пішла?! - обурився хтось за моєю спиною. Я вирішила проігнурувати запитання і пішла далі. Неодразу вони кинулись мене наздоганяти. Я вже відчиняла бібліотеку. Прослизнувши між рядами  книг , я сховалась за останнім рядом.  Я чула їхні запитання , вони шукали мене. Що мені робити ? Подумки запитала в Вітряного. Я дійсно не уявляла як поводитись.
  • " -Ти все робиш правильно, так чи інакше все в твоїх руках. Та не перестарайся". Я повільно вийшла зі своєї схованки. Вони нишпорили по бібліотеці.
  • - Щось шукаєте , любі гості ?- обізвалась я за їхніми спинами. - У вас  є три хвилини , щоб пояснити , що вам від мене потрібно, ваш час пішов. - спочатку вони розгубились. Рудоволосий хлопець почервонівши від обурення випалив.
  • - Вітряний замок не твоя власність !- в нього були червоні очі , схоже він був вампіром.
  • - Взагаліто,  якщо вона підписала угоду з замком , то споруда стає її власністю. - виправив його інший. - Послухай ми можемо поговорити, спокійно і без метушні?
  • - Ваш час вийшов, але тобі я даю шанс - я подивилася на юнака- я думаю всі інші, не будуть проти посидіти в затишній вітальні.
  • Я швидко пригадала , що біля вітальні в якій я прокинулась в перший день знаходиться кабінет , я думаю замок не буде проти, якщо я ним скористаюсь. Ми вже прямували до сходів. Вони йшли мовчки, я фізично відчувала як прикипіли їхні погляди до моєї спини.



Melisa

#367 в Різне
#317 в Фентезі

У тексті є: магія, пригоди, романтика

Відредаговано: 20.05.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись