В'язні часу

Розмір шрифту: - +

Передмова

Чи знаєте ви, в чому полягає головна перевага маленьких міст над мегаполісами, містами-столицями або великими центрами? В таких маленьких містах, де не пролигають лінії метро, немає аеропорту, як і свого високобюджетного каналу, який би транслювали на всю область? У маленьких містах є чисті водойми, немає пробок вранці та існують теплі сусідські стосунки. Природна дикість, соціальна свобода і знання всіх про всіх - все це створює ідеальні умови для існування в місті своєї легенди. Адже велике місто воно, як перевантажений вчитель літератури, який кожен день змушений перевіряти твори і творчі роботи своїх учнів. Думаю, що ви ще ніколи не чули в новинах великого міста про хлопчика, який провалився в люк і з того часу в нього провалюється будь-хто, якщо тільки пройде по його кришці. Міста ж провінційного типу такі історії зберігають та плекають, перетворюючи на легенду, і вплітають її на свою власну історію. А що до тих, хто намагається розвінчати легенду ... історія теж може мстити ...

 

Історію, яку розповім вам я, одночасно і містична, і досить буденна. Тому я, мабуть, не буду казати вам назви міста, адже ця історія могла статися де завгодно і коли завгодно. В якості своєї передмови, я попрошу вас подумати: як часто ми крадемо час один в одного, витрачаємо безцінний час даремно і не помічаємо цього? Я представляю вам розповідь "В'язні часу", яка буде розповісти вельми своєрідним чином. Вона - про помсту часу ...

 

 

Я знаю, що написане здастся маячнею, але це не про неї. Не цей випадок… Бо це правда.

 

А почалось все…

 

(запис Катерини)...декілька днів тому. Я їхала з друзями на рок-концерт в інше місто і ми опинилися проїздом у цьому місті. Ми зупинилися на заправці…

 

(запис Галини) Один з місцевих розповів нам історію про покинутій будівлі на пустирі за містом ...

 

(запис Єгора) Він сказав, що колись там загинуло багато народу і тепер там живуть привиди.

 

(запис Галини) Але, звичайно, ми з друзями вирішили, що він нас просто лякає. Мов, студенти-туристи і все таке. Загалом, рекламував для нас курорт в будинку з привидами

 

(запис Єгора) Я завжди мав особливу пристрасть до документальних фільмів про містичні місця. І як раз у мене для такого випадку була припасена камера з зарядженим акумулятором.

 



АМин

Відредаговано: 30.05.2018

Додати в бібліотеку


Поскаржитись