Холодне серце відьмака

Розмір шрифту: - +

Епізод 23. Бунт на кораблі

Найгірші побоювання підтвердились. Нова королева магічного світу була налаштована агресивно і до того ж, виявилась дуже могутньою. Демони з нетерпінням чекали на завершення плану Головного по відновленню його сил. Нарешті всі елементи пазлу зійдуться, і вони зможуть протистояти Ісані, щойно Велес поверне свою божественну міць. А після цього, і кожен демон зможе черпати сили від свого бога. Проте, це були лише марні сподівання.

Коли демони дізналися, що план Головного провалився, хвиля обурення прокотилася темним світом. А після витівки Ісани, авторитет Велеса був остаточно підірваний. Вищі, які досі корилися Головному, тому що вірили, що він подарує їм новий світ, свободу та владу, вийшли з-під контролю. Вони вирішили усунути Головного, захопити землю та позбутися відьмаків. Велес робив останні відчайдушні спроби вгамувати демонів, переконати, що все ще можна владнати. Шкода, що він не має вдосталь сил, щоб спопелити всіх бунтівників і силою повернути владу.

Велес перемістився в домівку Ульріха в темному світі, щоб скерувати його на вірний шлях, без війни та кровопролиття. Але на відміну від бога, що колись був світлим та ніс лише добро, демони обожнювали війну, жорстокість, насилля та смерть.

Бог темного світу як завжди був у плащі з великим капюшоном, який, здавалося, був зроблений з твердого матеріалу, а не шкіри. Насправді ж магія не дозволяла йому відкрити обличчя Велеса. А ще, коли хтось дивився туди, де мало б бути обличчя Головного, бачив лише суцільну темряву і блиск чорних очей, які немов вивертали душу назовні, відкриваючи навіть найпотаємніші думки.

Ульріх чекав на Велеса у вітальні, як і домовлялися. Домівка вищого демона налічувала більше сотні кімнат. Демони жили в максимальній близькості з людським світом, і страшенно любили розкоші. В залежності від модних тенденцій, еліта темного світу постійно змінювала як екстер'єр, так і інтер'єр своїх домівок. В будівлі були і басейни, і спа-салони, і спортзали, і власний ресторан, сауни, спальні, кінотеатр, і навіть виключно демонська родзинка – "вишукана" кімната для тортур зі знаряддями, починаючи з середньовічних, і закінчуючи сучасними. А серцем будівлі був сад. Звичайно, що багато з цих атрибутів розкоші демонам не потрібні (як і, досить часто, людям в надлишку), але статус вимагав: чим вище знаходиться демон в ієрархічній ланці, тим багатшим, модерновішим має бути його майно.

Вітальня – величезна, зі стелями в кілька метрів та дивакуватим фонтаном посередині у формі спотворених людських тіл – була виконана в сучасному стилі мінімалізму. Хоча мінімалізм тут був присутній лише у відсутності зайвих меблів. Всього два надміру довжелезних дивани та столик між ними. Стіни були усіяні картинами, над якими кріпились витіюваті світильники. Оздобленням приміщення були різноманітні роботи не лише художників, а і скульпторів. Центрове місце займала ліпнина, що зображувала самого господаря в повен зріст. Стеля ж була виконана повністю з вітражного скла. Наповнена світлом кімната кричала про багатство свого власника.

Щойно Велес з'явився, права рука накинувся на нього з клинком. Магію він не застосовував, адже в такому бою йому не подолати навіть ослабленого бога. А якщо атака проведена холодною зброєю, то і відповідати слід аналогічно. Такими були неписані правила, яких демони переважно дотримувалися.

– Чорти б вас побрали, кляті зрадники! – вигукнув Велес, відбиваючи атаку Ульріха.

– Ти обіцяв нам землю! А натомість – натомість ми маємо захищатися від відьмаків! Нова королева нас ледь не повбивала. Їх давно слід було знищити, – демон різко викинув руку з клинком, намагаючись проштрикнути праве плече Головного, але той встиг ухилитися. Махнув навздогад – та знову даремно.

– Я попереджав про неї і живі ви тільки завдяки плану, який з моєю ж допомогою і був втілений, не забувай! – обурився Велес, кружляючи навколо демона та не даючи змоги завдати чергового удару. Хоч він і займався планом зі збору тисячі душ, який виявився провальним, та він і Ульріху допоміг відпрацювати схему відступу, підозрюючи, що Ісана готує їм пастку. І він виявився правим. А замість подяки його ж права рука жадає його смерті. Демони – підступні мінливі створіння, і відданість для них така ж важлива, як монета копійчаної вартості.

– Як можна було зіпсувати такий чудовий план? – не вгавав Ульріх. Він навіть не намагався почути Велеса. Для себе вищий уже все вирішив. – Ми більше не будемо тобі коритися. Тепер влада належить раді вищих, – він знову замахнувся і натрапив на клинок Головного, що на мить відволікся від свого кружляння і втратив пильність. Вони опинилися впритул обличчям до обличчя, міцно тримаючи схрещену зброю.

– Тобто це переворот? – процідив крізь зуби Велес, зазираючи в розлючені очі демона. Замість відповіді Ульріх відступив та ухилився для того, щоб знову атакувати. Головному набридла ця гра. Він зник, а демон продовжив рух, розсікаючи повітря.

– Годі! – вигукнув Велес, з'явившись на відстані кількох метрів від Ульріха. – Ти ж знаєш, що не можеш мене вбити.

Велес, хоч і втратив практично всі свої сили, один бонус таки мав – його неможливо було вбити. Безсмертя як подарунок, чи як вічна мука? Жити, і спостерігати за звироднінням свого творіння. Жити, і не мати сил щось змінити. Та що там, навіть знищити ненависний світ він не спроможний.

– Вбити не можу. Поки, – промовисто додав вищий. – Але я знайду спосіб. Ти невдаха. Ти занадто слабкий, щоб керувати темним світом. Тобі тут не місце. Зникни по хорошому, інакше...

– Добре, – перебив його Головний, який розумів, що ця розмова ні до чого не приведе, – я піду, але обіцяю, я ще повернуся.

Велес зник. Розчарований, засмучений, розбитий морально та так само слабкий фізично. Він перемістився на землю, де на нього чекала Мілена. А Ульріх залишився наодинці зі своїми думками.



Алиса Ольгич

Відредаговано: 28.12.2018

Додати в бібліотеку


Поскаржитись