Хроніки Судного Дня. Книга третя. Сутінки Богів

Розмір шрифту: - +

ГЛАВА 3

Вершники не заставили себе довго чекати. Тільки-но почувши повідомлення Алена, вони перемістились у вітальню. По виразах їхніх облич було видно, що вони згоряли від нетерпіння.

- Значить одразу до справ! – жартома мовив Ален поглянувши на них. – Прошу влаштовуватись зручніше, а то розмова буде довгою! – вказав він рукою на крісла. – Побажання, щодо початкової точки будуть?

- Навіть не знаю… – задумливо мовила Смерть. – Тут найменша деталь є важливою.

- Тоді почну з того, що як ви вже напевно відчули, моя сила трохи змінилась.

- «Трохи» – це м’яко сказано! – заклавши ногу на ногу, мовив Війна.

- Наслідок об’єднання з групою осіб під назвою Нейторі. Рін також одна з них.

- Цікавий поворот! – потер бороду Хаос. – І хто вони такі? Це ангели, демони…

- Нащадки Творців і вищих Темних.

- Веселий початок! – зблід Війна. – Чому ж ми тоді не відчуваємо її сили?

- Бо через зраду одного з Нейторі Рін довелося пожертвувати частиною своєї сили, щоб зупинити його. Саме Нейторі причетні до створення нашого світу. Це був необхідний крок, щоб врятувати Світлих в Гелактіоні й виростити силу, тобто нас, яка б змогла зупинити Темних з Гелактіону й Перших. Щоб ми краще розуміли одне одного, зараз я поділюся з вами частиною спогадів з тієї сторони. Я оберу головні, щоб зекономити час, – і Ален по черзі торкнувся вершників.

Спочатку, їхня реакція нагадувала щось на зразок ейфорії, коли вона пройшла, настала стадія легкої дезорієнтації. Хоч Ален й мінімізував вплив своїх емоцій в спогадах, проте їхні власні мали не гірший ефект.

- Нам, що кінець? – заговорила першою Смерть.

- Я б не був таким скептичним у висновках! – посміхнувся Ален. – У нас є козирі на будь-який з можливих сценаріїв. Перші – грізні суперники, але їхня зброя технології. Темні… Тенебріс серйозний супротивник, але вона не будуть перешкоджати нам до закінчення циклів, а з Регіусами реально справитись, особливо зараз, коли на нашій стороні сила Нейторі. Та й Перші не будуть стояти в стороні, а значить ми отримуємо як ворога, так і союзника. І не забувайте про повний доступ до бібліотек Бріа. Там зберігаються колосальні знання.

- Якщо вже мова зайшла про силу, то ти маєш знати, – заговорив Голод, який до того мовчав, – повстання ангелів дійшло до критичної межі. З дня на день, вони планують покинути хранителів.

- Навіть, якщо ми зможемо навести порядок серед людей не думаю, що вони повернуться, – склавши руки на грудях, заговорив Війна.

- Я взагалі не розумію їх логіки! – роздратовано мовила Смерть. – Стільки часу боротись там, а тут тільки палки в колеса вставляють!

- Може – це через те, що вони нічого не пам’ятають? – спробував виправдати їх Хаос.

- Ой, я тебе прошу! – махнула рукою Смерть. – Поведінку щурів неможливо змінити!

- Але для виживання нам потрібна їх сила! – не здавався Хаос.

- Підтримую! – мовив Війна. – Тут вже не суть в особистих образах, ми не зможемо зосередити весь фронт на собі, та ще й цей зворотний геном, він небезпечний для людей? – звернувся він до Алена.

- Ні, – відповів Ален. – Бо формально ми не належимо ні до тих, ні до тих. Ми, як чиста книга в яку можна вносити які завгодно записи. Ангели й демони зараз не та проблема на які слід зосереджувати увагу. Скоро до нас завітають представники Перших і ми маємо їх гідно зустріти…

- Тобто завітати?! – в один голос вигукнула четвірка.

- Як їм це вдалося я наапевно не знаю, проте сумнівів в тому, що вони знайшли Ковчег у нас з Рін немає.

- Можеш коротко пояснити, що таке Ковчег, а твої спогади про нього надто туманні? – звернулась до Алена Смерть.

- Як ви бачили, в тій грі кожен хід символізував якусь подію в реальному світі. Коли Світлі пішли в атаку на Гелактіон, Тенебріс зробила хід у відповідь і створила дисбаланс в Бріа. Внаслідок цього зараз є доступ тільки до бібліотеки, також зворотний геном миттєво досяг усіх світів Світлих. В результаті цього мені довелось завчасно помістити тих Світлих, що ще можна було врятувати в Ковчег. Штучно створену з металу, технік й рун Сферу, джерелом живлення якої стали Ядра Буття. До отримання джерела живлення Ковчег являв собою щось на зразок орбітальної станції, вірніше Нейторі подали це так, щоб Тенебріс не зрозуміла справжнього його призначення. Не останню роль в маскуванні зіграла й сила Рін, якою вона пожертвувала, щоб зупинити Азаріаса.

Так от, коли суть Ковчега розкрилась, то Темні направили всі свої війська на його захоплення. Очолили атаку апостоли. Протиставити їм я міг тільки Люцифера, вірніше навіть не протиставити, а пожертвувати, оскільки раніше я прагнув знешкодити побічні ефекти його реліквії й цим самим остаточно повернути на сторону Світлих. Люцифер взяв під контроль, або іншими словами в заручники Даріуса й також перемістився в Ковчег, де вже масово проходили перетворення Світлих. Стали з’являтися навіть Альфи. Так утворилась Проклята Земля зі всіма її істотами й особливостями. Тенебріс не аби як розізлив подібний хід. Наказ захопити змінився на – знищити. Та тут саме вчасно з’явився Захарія з Ядрами Буття.

- Вибач, що перебиваю, – мовив Хаос. – Але хіба на той момент Люцифер не був під владою Тенебріс?

- Слушне зауваження. В його випаду я скористався однією з особливостей Іеціри.

- Тобто – наказав так діяти? – уточнив Хаос.

- Не зовсім наказав, швидше створив правдоподібний ланцюг подій в його пам’яті, який і підштовхнув того до подібних дій. Тенебріс довелося обирати: повертати контроль над Люцифером і розпочати затяжну битву всередині, чи разом знищити все ззовні. Не роздумуючи, вона обрала другий варіант. Однак, тут і стався найбільший за всю партію її прорахунок, адже прибули ядра і Ковчег ожив. Наявними, на той час силами Темних, вона нічого не могла зробити. Тепер, вже її вибір полягав у виборі «засланого агента»: Люцифер, чи Даріус.



Ален Д. Волкер

Відредаговано: 12.08.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись