Я некромант.

Розмір шрифту: - +

Церемонія 12.

Я пішов по магічних слідах, по них я навіть міг сказати якою магією володіє індивід, якого рівня.
Вони привели мене до невеличкої хатини, занедбаної, це скоріше хижа якась...
Охоронні закляття, що були покладені відьмою, знищенні. Я зайшов і дуже вчасно, саме коли два чоловіка перемогли відьмочку і готові завдавати смертельного удару, смерть уже тут, вона чекає Марго. Втрутитись чи ні?
Я не люблю втручатись у чужі справи, не люблю забирати у смерті її законну здобич, але коли чоловік середніх літ рукою ударив жінку, а Марго відлетіла до стінки й сповзла на землю заляпавши усе кров'ю, не стримався, і просто легким помахом руки зупинив стукіт його серця.
Другий чоловік озирався, не розумів що сталось з його другом, і я вийшов зі своєї тіні, він хотів напасти на мене, та я вчинив із ним як із першим, всього доля секунди, і смерть їх забрала, але не пішла...
- Іди, відьму сьогодні не забереш!- повідомив я смерті.
- Навіщо ти допоміг мені?
- Яка ти не вдячна!
- Я не просила допомоги!
- А дарма!- я вийшов, злить мене це, і те що втрутився, і те що відьмочка така не вдячна)
Цікаво чи будуть ще гості до відьмочки, помсти за смерть цих двох магів, я не боявся, тільки відвертий дурень зв'яжеться з некромантом.
***********************************************************************************************************************
Настав день церемонії, я попередив няню, що деякий час Соль не приходитиме до Адель, яка засипала няню запитаннями де сестра, коли прийде?
Соль ходила похмура, сумна, мало говорила, мало їла, я не те що хвилювався за неї, я ж некромант, я переймався за власну вигоду, за провідника, чим стійкіша психіка у людини тим краще пройде адаптація після церемонії.
А ще інформації було дуже мало, ніхто не описував як поводиться провідник після церемонії, як бачить світ, чи володіють магією, як живуть потім, після служби некроманту.
За те інформації про корисність провідника для некроманта, безліч, про те як черпати від них силу, як підзаряджатись, як зайти в інший світ, як вийти, які переваги отримує некромант над суперниками.
Прийшов Констянтин, участі у НБ він не брав, знав що не виграє..
- Де наша піддослідна?
Я підняв брови, що він несе, як жаль, що не можна все зробити самому.
- Добре, мовчатиму! То де Соль?
- Не підходь до неї, знайди собі когось іншого, тобі що дівок мало?
- Та я так спитав, чого ти зразу!? Ні, то ні!
Так, повірив зразу, знаю я його, з кожною зустрічною мусить переспати, ідіотизм якийсь, бо некроманти переважно замкнуті, ведуть відлюдкуватий спосіб життя, і знаходять собі пари переважно серед таких як самі, з людьми дуже рідко, бо вони інші, слабкі, нічого не тямлять у цьому світі. Людину дуже важко витягти на вищий рівень розвитку, бо вони зациклені на грошах, владі, красивому житті, а про саморозвиток не задумуються, не вірять, не бачать істини. Люди як стадо баранів, ідуть де більший натовп, і такі ж тупі, так, моя думка, що люди тупі. Тому одружитись із людиною, для мене це приниження, чи навіть мати щось.
Увечері до підвалу прийшла Соль, я довго думав, як краще, дати їй сонне зілля, щоб вона заснула у себе і перенести, чи хай сама прийде, я їй роз'ясню що до чого, щоб вона хоть трішки розуміла що відбувається, і для чого. Обрав другий варіант, хочу бути відвертим, нам разом працювати, має бути довіра.
Констянтину я заткнув рота, тільки він його відкрив.
- Твоє місце там, стоїш мовчки, поки я не покличу!
- Соломія, я покликав тебе сюди, а не обпоїв сонним зіллям за вечерею, для того щоб, роз'яснити, що відбуватиметься, і для чого, щоб ти розуміла і не боялась. Хочу щоб ти мені довіряла, бо нам працювати разом, ще не один раз, і в майбутньому, моє життя, також може залежати від тебе, як зараз твоє від мене.
Вона дивилась на мене круглими очима, не кліпала, уважно слухала, і ще дико боялась, я відчував запах її страху, і мене це збуджувало, я любив смак цієї емоції, але зараз я б хотів щоб вона не боялась...
(Соль) Я стояла у цьому ненависному підвалі, перед двома чоловіками, високими, сильними, і вмовляла себе не боятись, не плакати, не кричати, не просити щоб відпустили мене...
І я не хочу нічого чути, не хочу знати, що він збирається робити й хочу водночас, бо невідомість страшніша.
(Люциандр)
- Для початку поясню значення слова Провідник!
Провідник - є свого роду відкритими воротами для переходу в інший світ, а також - практично невичерпним джерелом сили. В основному Провідників використовують саме Некроманти, тому що для них досить важко працювати з живою енергетикою, не руйнуючи її. Провідник - істота нестабільна, тобто людина, яка використовується для цієї мети, може бути повернута в первісний стан. Перехід відіб'ється тільки на психіці, наскільки сильно вона буде пошкоджена залежить тільки від особистих якостей людини.
- Пошкоджена....
- Я допоможу тобі усе пройти, тому що від цього залежить мій успіх на НБ.
(Соль) НБ, він хоче виграти у дурнуватих іграх, і через них я маю проходити через це пекло? Через якісь ігри? Є ризик, що я збожеволію?!! І яка я маю стати? Якими ще воротами? У моїй голові крутилось безліч запитань, а від його роз'яснень, я ще більше заплутувалась.
Краще б він мене зіллям обпоїв...
- Ти спатимеш і нічого не відчуєш, а я прочитаю спеціальний текст, з його допомогою тимчасово виганяють свідомість і душу з тіла, помічник Констянтин, твою душу захоплює в уловлювач Душ (північна шаманська технологія) і утримує її в ньому. Тим часом я почну підготовку тіла. Спочатку - Флюїдом Тіла змащу всі чакри, центри, ступні та долоні. Після цього прочитаю "Активізацію". І, нарешті, коли всі центри сили на тілі активізуються, я своєю силою підкорю тіло. Коли обряд закінчиться, помічник випускає душу, відкривши Уловлювач Душ.
Я слухала це, і не розуміла, хто з нас божевільніший, він, що збирається таке робити, і що вірить, що таке можливо, чи я, що погодилась на це все.
Але потім у моїх думках з'являється картинка трупа, що піднімається, і Адель у дитячому будинку, і батько, який би не допустив щоб Адель залишилась там, якби не...
У мені піднімається хвиля паніки, тривоги, я відчайдушно шукаю порятунок, та його не має...
- Пий!- Люциандр подав мені стакан з невідомою рідиною.
- Допомогти?
І ще чого?
- Сама.
Я випила, на смак гидота.
- Роздягайся!
Знову? Ні, я не можу, тут ще й Констянтин...
- Не червоній, у сексуальному плані, ти нікого не цікавиш, ми дорослі, і це необхідно для церемонії!
- Говори за себе!(Констянтин)
Люциандр так подивився на свого " помічника", що йому не позаздриш, Констянтин одразу встав у стійку струнко, і вдав що мовчав. Та мені від його не легше, по швидше б це пережити...
Я зняла светр і джинси, підійшла до столу на якому була намальована чимось червоним пентаграма, сподіваюсь не кров'ю.
- Усе знімай!
Після випитого, я почала відчувати себе дивно, майже перестала бачити, і відчуття таке, розслабленості, легкості, віки злипалися. Я на автоматі зробила що попросили, лягла на стіл, хтось розклав мої руки й ноги, не знаю хто і навіщо....

(Люциандр)Соль уже засинала, я допоміг їй лягти на стіл, у формі зірки на пентаграмі розклав ноги й руки. І почав монотонно і зосереджено читати " Занурення у Тьму" на це йде дві години. Я слідкую, щоб разом з душею тіло не покинув і дух, інакше Соль просто помре.
Слова подіяли й душа покидає тіло, я її бачу, але вона нічого не розуміє, Констянтин її ловить.
Я беру "Флюїд тіла" і змащую енергетичні центри. Після цього читають "Активізацію". І, нарешті, коли всі центри сили на тілі активізувалися, своєю силою підкорюю тіло. Коли обряд закінчений, помічник випускає душу, відкривши Уловлювач Душ.
Я затамував подих, давно так не нервував, що не допустимо на церемонії, сам не чекав від себе. Душа успішно повернулася в тіло, дух також на місці, перший етап успішно завершений, чекатиму пробудження.
Я беру рушник, змочую у підготовлений розтвор, змиваю "Флюїд", потім огортаю покривалом, і несу Соль у свою кімнату, хочу слідкувати за нею, так буде зручніше.
Накриваю двома ковдрами, вона міцно спить, і спатиме ще довго...
Я також вимотаний, треба відпочити.
Повертаюсь у підвал і випроваджую Констянтина, який обурено щось бурмоче, та мені байдуже.
Повертаюсь у спальню, Соль холодна, лягаю біля неї, обнімаю щоб зігріти, і засинаю.
Зранку я встаю, а Соль ще спить, вона, ще досі не зігрілась, не зважаючи на те що я зігрівав її усю ніч.
Увечері, я уже порядком почав хвилюватись, але заспокоїв себе тим, що енергетики смерті біля неї не було, та й показники в нормі. Скоро проснеться. І чому ніде не пише коли провідник має проснутись після церемонії?
Пройшов день, вона досі спить! Хоч уже тепла.
Пройшло три дні, давно я так нічого не чекав, я навіть їв біля Соль і думкою заставляв відкрити очі.



Іса Тарк

Відредаговано: 13.08.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись