Я некромант.

Розмір шрифту: - +

Перша ніч у Шамахані 18.

Бо він хоче висувати свою кандидатуру на посаду Командира Шамахану.

Зараз на цій посаді чорний маг знатного роду, його попередники також маги, або волхви. А от некроманти офіційних посад не займали, їх занадто сильно бояться навіть тут, за межею. А ще всі переконані що некроманти не цікавляться крім нежиті, більше нічим! А ж образливо стає! І ось Андріан хоче доказати протилежне, виграти НБ, заручитися підтримкою усіх старовинних, могутніх, некроманських родів і не тільки...

НБ і справді чудовий старт, та є одне але, їх виграю Я!

Я піднявся до своєї кімнати, що знаходилась у західній башні, зайшов і... побачив Соль, вона мирно спала, скрутившись калачиком на кріслі.

Правда чому на кріслі, я не зрозумів. Є ж ліжко.

Я взяв її на руки і переніс на ліжко.

- Я чекала на тебе.

- Я тут, що хотіла?

Соль була такою теплою, сонною...

- Чия це кімната?

- Моя!

- Тоді чому мої речі сюди принесли? Замок великий, думаю і мені знайдеться, невеличка кімнатка.

- Я втомився, важкий, довгий день, тому повторяю раз, а ти слухай уважно!

(Соль) Я піднялась і відсунулась від некроманта як можна дальше, він це помітим, та не прокоментував.

- Це місто за межею твого світу, ніхто з живих людей сюди потрапити не може, навіть після смерті, для вас сюди дорога закрита.

- Чому?

- Тому що потрібний вищий рівень духовного розвитку! Сюди попадають маги, чаклуни, некроманти, відьми, волхви, правда на землі їх більше не має, вищі істоти, наприклад сторожі що ти бачила і ще багато інших, про яких ти не чула навіть!

- А нежить як?

- Нежиті самим ніяк, їх сюди доставляють некроманти!

- Зачекай, ти сказав що живі сюди не можуть потрапити, а я?

- А ти жива людина, тільки трішки змінена, ти провідник, тому і увага до тебе буде надмірною. Тут ти  навіть пахнеш по іншому. Основні правила, ні з ким не розмовляти, нікому не розказувати що ти провідник, нікому, пам'ятай про клятву і її наслідки! Зрозуміла? Без мене ти нікуди не ходиш, це небезпечно!

- А чим саме небезпечно?

(Соль) Хочеться уже все до кінця роз'яснити.

- Тим, що усі захочуть отримати тебе!

- Що? Навіщо я їм? Я просто людина, ну тимчасово провідник, ніяких здібностей у мене не має!

(Люциандр) І як я маю роз’яснити їй, щоб до неї дійшло?

- Так, це все вірно! Але ти жива, а усі мешканці Шамахану уже пройшли свій шлях на землі, і по зимних мірках мертві, для них назад дороги не має!

- Але ж ти можеш повернутися?

- Так, можу, я некромант, ми між світом живих і мертвих. Та якщо я помру, то на землю не зможу повернутись, залишусь тут.

- Виходить, якщо з тобою щось трапиться, я застрягну тут?

- Взагалі-то так, та зі мною нічого не трапиться!

(Соль) Щось не подобається мені це все, я хочу додому...до Адель!

Зайшла нежить і принесла піднос з вечерею.

- Ти пропустила вечерю!

Так їсти щось не хотілося, бо я хвилювалась, що буде далі?

- Мене не покликали на неї. І щодо кімнати?

- У нас спільна кімнати, у замку багато гостей, а сюди ніхто не посміє зайти, і так мені спокійніше буде!

- Ні, я не хочу!

- Дуже жаль, та вибору не має, вечеряй і спати. А я у душ на дві хвилини.

(Соль) Де я спатиму? Краще у кріслі, ніж у одному ліжку з некромантом.

Люциандр вийшов із душу і влягся у ліжко, а я вирішила також сходити у душ. Вийшла й сіла у крісло, накрилась пледом.

- Ти збираєшся там спати?

- Так!

- Я б радив лягати у ліжко, воно велике, чіплятись не буду, мабуть...Завтра важкий день, навіть для мене.

- Що буде завтра?

- Ну, я б тебе залишив тут, але статут не позволяє, тому доведеться брати з собою. Зберуться усі учасники НБ, Головнокомандуючий повідомить у якій послідовності битиметься нежить, і хто з ким.

(Соль)Я довго крутилась у кріслі й думала про завтрашній день, і мене пробирав страх, я по вуха пов'язла в цьому світі, і чим більше я дізнавалась... Ну не було у мене жаги пригод, я домашня дівчинка, і я хочу до дому, до Аделінки! Як вона без мене?

Я прокинулась, мене боліло все тіло від цього крісла, в милась, почистила зуби.

У ванну безцеремонно зайшов некромант.

- Поспіши, ми снідаєм з усіма, і вирушаємо! І ти відповідай тільки на поставлені запитання, по можливості я дам відповідь.

Вже і говорити не можна, скоро дихати можна буле через раз. Це невдоволення на Люциандра і злість накопичується, ще трішки і пошлю його під три чорти. Скільки можна!

- Вийди я одягнусь!

- Це моя кімната, та й голою я тебе бачив!

Хам, невіглас!

Я пішла знову у ванну, вдягла просте чорне плаття, без вирізів, довге  із рукавами три чверті. Що робити з волоссям? Ніяк не звикну що воно чорне?

- Волосся краще збери!



Іса Тарк

Відредаговано: 13.08.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись