Я некромант.

Розмір шрифту: - +

Знайомство з Атенашом 3. 19.

На НБ ми пливли човном, таким як вчора, тільки більшим і більшою командою, з Якимом і його нежиттю.

Вони весь час розмовляли, обговорювали НБ, нежить, учасників, та я нічого не розуміла, тому і не вникала.

Човен зупинився, усі вийшли, мені ніхто не допоміг. Я йшла поряд Люциандра, він не звертав на мене ніякої уваги, ми дійшли до величезного муру, дуже великого, там товпились нелюди, я їх розглядала ледь рота не відкрила. Деякі були чорними як смола, деякі з рогами, деякі з червоними очима. Я хотіла зняти каптур, який заважав і...

- Навіть не думай! — Люциандр зловив мою руку і стиснув.

У суцільному, чорному,  кам'яному мурі був витесаний прохід, у який ми зайшли. Тут усе було таким іншим, усе  похмуре і сіре. А я так скучила за яскравим сонцем, за зеленою травою.

Я побачила велику арену, а навколо неї чорні кам'яні трибуни, як мур. А в трибунах знизу вмуровані клітки.

(Люциандр) Набридло тягати з собою Соль повсюди, але й залишити біля арени- небезпечно, усі були вже в курсі, що я привів у Шамахан людину, усі спостерігали й хотіли побачити чи це правда. І тільки ми проходили повз, то їхні вирази мінялись, усі чітко відчували запах людини.

Потрібно було відвести свою нежить у приміщення арени, і Соль прийшлось брати з собою. Під арено знаходився підвал, тут учасники тримали нежить. Я спеціально дізнавався, де колись тримали провідників, також у підвалі. Та залишити тут Соль не міг...

(Соль) Ми зайшли у підвал, сирий, темний й дуже моторошний, тут було багато кліток, в них сиділа нежить в жахливих умовах, так вони мертві, та це занадто...

Люциандр провів у клітку нежить, і тільки зачинив, як до нас підійшли нелюди, один точно некромант, з чорнезною аурою і чорними очима, він був високий, широкоплечий, зухвалий, навіть привабливий, тільки дуже вороже настроєний проти Люциандра! Це відчувалося одразу, по одному погляду. Інший чоловік був не високий, старший, з сірою аурою й жорсткими рисами обличчя. Відчувалося що він важлива персона. Мені біля них було так важко знаходитись, вони троє настільки подавляли слабших, що ставало боляче дихати...

- Спокійної смерті Головнокомандуючий!

- Спокійної смерті, Люциандр! Розмова є, ти мабуть догадався про що!?

(Люциандр) Андріан у компанії Головнокомандуючого, уже доніс на мене. Сволоч!

Догадатись про що розмова не важко...

- Пройдемо до кабінету!

Ми усі рушили, Андріан також, невже він думає, що я говоритиму при ньому?

- Присідайте! Люциандр, дійшли чутки, що ти привів у Шамахан людину, сторожі причину пропуску відмовились повідомити, із за статуту НБ. Чекаю пояснень!

- Звісно! Тільки без присутності Андріана!

- Тут я вирішую, хто буде присутній!

(Соль) Ого, мрії здійснюються, невже Людиандр боїться цього чоловіка?

- Андріан вийди!(Головнокомандуючий)

(Люциандр) Андріан збісився що його виставляють, і він нічого не дізнається, а Соль він так і свердлив поглядом.

- Це Соломія, вона людина і мій провідник, за статтею НБ,  некромант має право на провідника!

Атенаш 3, дивився на Соль й не вірив.

- Хай зніме каптур й підійде!

(Соль) Що? Навіщо?

- Соль, роби що кажуть!(Люциандр)

( Соль) Я зняла каптур, підійшла, намагалась не показувати як боюся їх усіх, не тремтіти, не хилити голову.

Цей чоловік зробив крок до мене і встав впритул, взяв мій підбородок у руку й почав крутити то в одну сторону, то в другу. Рука у нього така холодна й сильна...Люциандру це також не подобалось, він стиснув губи, але мовчав.

Я відчула як по моєму тілу проходить холодна хвиля, сіпнулась, та нелюд міцно тримав тепер за шию.

- Я сканую твою ауру, проста перевірка!

Він дивився мені прямо в очі...

- Справді провідник! І жива людина! У Шамахані! Як давно я не бачив живих! Навіть останні провідники, що приводили некроманти на НБ, були божевільні і напів дохлі. А тут у нас жива- живісінька, ароматна, приваблива і при своєму розумі дівчина!

Він мене відпустив, і я одразу сховалась за Люциандра, не сподобалось як цей нелюд вдихав мій аромат... Божевільний!

- Люциандр, про що ти думав, коли вів сюди людину?

- Про перемогу! І вона в першу чергу провідник!

- Наївний хлопчик! Ти хоч розумієш, що тепер почнеться? Чутки ширяться швидко, тепер більша половина глядачів НБ, з’їдиться сюди дивитися не на ігри!

(Люциандр) Атенаш 3, був злий, розлючений, я не чекав від нього такої реакції...

- Почнеться безлад! Доведеться вжити більше заходів безпеки!

- Головнокомандуючий, Ви перебільшуєте, це всього на всього жива людина, без здібностей і вищого ступеню саморозвитку!

- Мовчати!!! Це ти щось не розумієш! Ви некроманти живете на межі двох світів( поки не помрете) а інші не мають такої привілегії. І звичайна жива дівчина, для не живих це не досяжна мрія! Живі, не такі як ми...

(Люциандр) Великі маштаби катастрофи вимальовуються... для Соль...

Атанеш 3, замовк, так і не договоривши до кінця, та я і так зрозумів, про що він хоче сказати...



Іса Тарк

Відредаговано: 13.08.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись