Я некромант.

Розмір шрифту: - +

Нежить 23.

(Соль) Ми знову сидимо на трибунах у спеціальному ложе учасників, знову б'ється нежить, знову мене нудить від цієї картини. Я досі не розумію як нежить може ожити, рухатись, ходити, битись!

- Люциандр, а у нежиті є інтелект?

Я нахилилась ближче до нього, щоб запитати, він подивився мені в очі, всього секунду, але яку...я все чекала, що він дізнається, що я ослухалась його, про Якима, з острахом, бо порив помсти на ранок остив, залишилось тверезе мислення. І воно підказувало не нервувати його...

- Ні, вони як зомбі, та й взагалі кого це цікавить...(Люциандр)

- Тобто ніхто не цікавився?(Соль)

- Не забивай цим голову!(Люциандр)

Які ж вони бездушні, я ще раз обвела поглядом глядачів, вони усі веселились...

- Люциандр, а чому 12 учасників НБ?

Він не відповідав, а на арені бій завершився, переможець В'ячеслав, знову повторення процедури з знаком програшу, навіть сумно.

- Бо некроманських родин 12, по одному представнику із кожної.(Люциандр)

- Але ж Яким твоя родина?(Соль)

- Далека, і по жіночій лінії, а рахується по чоловічій!(Люциандр)

І тут патріархат! (Соль)

- А що отримає переможець? Вічну Славу?(Соль)

- Майже вгадала!(Люциандр)

- Завтра на бій вийде Корнеліус і Люциандр! (Атенаш 3)

Тільки не з ним, він же брат Дарії...(Люциандр)

Ми йшли в павільйон учасників, як до нас підійшла Дарія, не чекав що вона підійде, тут же її батьки, мої, а ще я супротивник її брата...(Люциандр)

- Світлої Смерті! (Дарія)

Вона подивилась на мене, така горда, спокійна і перевела погляд на Соль, всього на мить у її очах запалилась злість, цікавість, зневага до людини та страх, що я виберу Соль, не її... З чого такі думки у неї? Ніколи не розумів логіки жінок, я ж скільки раз відкрито говорив й показував свої почуття, наміри. А вона свою байдужість, й водночас симпатію, що підпалювала моє вогнище.(Люциандр)

- Світлої Смерті, Дарія!(Люциандр)

(Соль) Дарія, та сама, через яку Люциандр ворогує з Андріаном, і до якої вчора ходив на вечірку. Я роздивлялась її, дуже цікаво, із за кого скільки шуму! Вона була не типовою красунею, по земним міркам, але високою, вищою від мене на голову, стрункою, одягнена вишукано, дорого. Та дуже блідою, й темні губи, не на мій смак. Тепер зрозуміло, чому Люциандр робить мені зауваження про мій зовнішній вигляд, рівняє мене з нею, а ми зовсім не схожі, протилежності у всьому.

- Удачі завтра! Нехай переможе сильніший!(Дярія)

(Люциандр) Я кивнув, і вона пішла, не чекав від неї таких побажань, усі ж знатимуть, вона ж щойно надала перевагу мені...

(Люциандр) Сьогодні ми знову залишимось ночувати тут, не хочу їхати у замок, втрачати час, й речі привезли.

Краще потренуюся перед завтрашнім боєм.

Ми сиділи в кімнаті обідали, точніше я їв а Соль ні.

- Чому не їж, вчора весь день не їла, сьогодні, скоро на нежить будеш похожа!

(Соль) Він що хвилюється за мене?

- Та просто апетиту не має.(Соль)

- Ти мій провідник, завтра після бою ти мені будеш потрібна, щоб швидко відновити сили!(Люциандр)

Ось чому він хвилюється, а я вже придумала собі...(Соль)

- Їж і йдемо!

- Куди?

- У підвал до моєї нежиті, треба підготуватися до бою.(Люциандр)

****************

(Соль) Як тут страшно, і коли це жахіття завершиться?

А Люциандр був таким спокійним, жодних емоцій на обличчі, а я то тряслась, то скрикувала.

Люциандр відкрив клітку, й вийшла його нежить, слухняно попрямувала за некромантом. Ми зайшли у велике підвальне приміщення. Я нічого не розуміла, і не знала, просто дивилася за діями некроманта.

Чекала що буде бійка, що вони будуть тренуватися відбивати удари, та ні, я не вгадала.

Нежить стояла напроти Люциандра, а некромант однією рукою створив енергетичну кулю і кинув у нежить, а він з блискавичною швидкістю виклав щит, енергетичний, блідо жовтого кольору.

А через кілька секунд у відповідь також створив енергетичну кулю і кинув у Люциандра, який уже створив щит.

Потім нежить простяг руку й земля біля некроманта почала рухатись і затягувати його.

- Люциандр!

Я налякалась...

Некромант це помітив, і в одну мить все припинилось.

Підійшов до мене...

- Злякалась?

- Так, я не розумію, нежить битись повинна, а не...

Я не знала як підібрати слова, щоб описати те що бачила...

- Нежить повинна перемогти свого противника, будь-яким шляхом!(Люциандр)

- А інші також так можуть?(Соль)

- Не всі, деякі! Та в моєї нежиті не достатньо магічної сили, він здатний на легкі закляття...(Люциандр)

Він глянув на мене, на нежить, на мене, знову на нежить...

- Що?(Соль)

- Хочу щоб ти дещо зробила для мене!(Люциандр)

Щось мені це не подобалось...



Іса Тарк

Відредаговано: 13.08.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись