Я некромант.

Розмір шрифту: - +

26.

Ранок, бій Люциандра і Корнеліуса.

Люциандр стояв на арені, напроти нього Корнеліус, я не бачила його обличчя через опущений каптур, та відчувала його лють.

Вийшла нежить, зупинились перед хазяїнами. Нежить Корнеліуса не людина? Не розумію, що це за звір? Височезний, два з половиною метри, де-не-де з довгою чорною шерстю, великими зубами, усі нежиті моторошні, та цей...Біля мене сидів Яким, з іншої сторони Констянтин, і я сама була у мантії з накинутим каптуром, та нелюди з трибун все одно дивились у мою сторону, таким поглядом, що здавалося бачать мене наскрізь, дехто вдихав повітря на повні груди й від цього робилося, ще більш ніяково.

- Яким, а що за нежить у Корнеліуса?(Соль)

- Гірський ведмідь, навіть сам не знаю де такого великого знайшов!(Яким)

- Я думала, що по правилах НБ нежить має бути людина?(Соль)

- Не обов'язково! (Яким)

- Люциандр сильно був злий на тебе?(Соль)

- Соль, от за мене не варто хвилюватись, Люциандр, швидко загоряється, та ми некроманти самі розберемось! Я більше за тебе хвилююсь, хоч це відчуття для некроманта є не звичним.(Яким)

Він на мене подивився з тривогою, справді хвилюється...(Соль)

- Яким подивись на те чудовисько, Люциандр зараз програє і ми повернемось на землю!(Соль)

Я намагалась віджартуватись, та насправді я також хвилювалась, усе так швидко змінювалось, багато складнощів і з кожним днем додавалась нова проблема...

- Ні, Люциандр сильніший, а з тобою то взагалі...(Яким)

- Якщо ти так думаєш, то навіщо погодився брати участь у НБ? (Соль)

- Відмовитись — ганьба Соль, і у моєму роді крім мене не має підходящих представників...(Яким)

Почався бій і відволік мене від думок..(Соль)

(Люциандр) Я стояв на арені, і мене трясло від злості, Соль розмовляє з Якимом, от що це з ними, невже я погано пояснив? У мене зараз бій, а я не можу відірвати погляду від Соль, яка посміхається Якиму.

Знайшов Дарію, вона сиділа з батьком, побачивши мій погляд вона посміхнулась...Все Люциандр, зберися!

У своїй перемозі я не сумнівався, та вигляд нежиті Корнеліуса справляє враження...

Ми відійшли до краю трибун, нежиті на середину, я нарешті змусив себе зосередитись на бою. Перший випад зробив Корнеліус, його нежить кинувся на мою, з диким риком, і великою лапою ударив по обличчю. Я міг змусити нежить відхилитися, викласти щит, та я не хотів демонструвати одразу свою перевагу, ще один удар і мабуть, досить з Корнеліуса... Помах руки моєї нежиті й ведмідь відлетів до стіни арени, та так припечатався що по трибуні пішли тріщини, шквал емоцій, не тільки моїх, а й крики юрби.

Корнеліус підняв свою нежить і знову направив у бій, та я вирішив довго не гратись, а розтоптати його нежить, як і самого Корнеліуса. Моя нежить маг створив велику, вогняну кулю, трибуни замовкли, Корнеліус завмер, а я насолоджувався помстою, секунда і ведмідь уже горить.

Адреналін пройшовся по жилах, я смакував лютий вираз обличчя Корнеліуса, його поразку.

Буде знати, як на моє зазіхати!

Атенаш 3 оголосив переможця, і наніс тавро Корнеліусу, я злорадно йому посміхнувся, він зірвався і кинувся на мене, активував тьму...та Атенаш з силою поклав його на місце, сильний він маг, нічого не скажеш, з некромантами рідко хто може потягатись!

Не дарма його бояться, і не дарма саме він Головнокомандувач, дуже важливо, щоб у боротьбі за Соль, якщо справді виникне така необхідність і Даниїл посміє напасти, щоб Атенаш 3, як мінімум зберігав нейтралітет.

Завтра на арену вийде Андріан та Лука. Цікаво буде подивитися на нежить Андріана у дії.

(Соль) Люциандр переміг, рада за нього, хоч дуже хочу щоб усе по швидше завершилось.

За традицією усі некроманти рушили до павільйону учасників НБ, вболівальники з кожним днем ставали агресивніші до мене, викрики людина, лунали все частіше, та спочатку йшли учасники, а потім уже спускалися з трибун вболівальники.

Не розумію, чому сьогодні не так?

(Соль)Нелюди наступали, і я дуже боялась, Люциандр пішов іншим шляхом. Я навіть очей не піднімала, старалась не слухати крики, ще зовсім трішки й павільйон...

Я так зосередилась на цілі, що і не зрозуміла, як це сталось...

Один з нелюдів відкинув Констянтина і з силою стяг з мене каптур, я втратила дар мови...

- Справді людина! Красива!

Цей нелюд дивився на мене дикими, хижацькими очима, всього кілька секунд, та цього вистачило, щоб моя кров захолола.

Усе відбувалось швидко, блискавично, тут уже був Люциандр і Атенаш 3, шалений гам, крики, в різні сторони літали енергетичні кулі, згустки тьми, брязкіт зброї.

В цей момент я відчула себе дуже слабкою, я ніяк не могла себе захистити, у мене ніякої сили не має, і мало знань про цей світ...

До мене підійшов Атенаш 3.

- Йди за мною!

Підійшов Люциандр, взяв мене за руку і ми двоє пішли за Атенашом 3.

Уже в кабінеті некроманти заговорили.

- Як Даниїл посмів? Це не допустимо, Соломія учасник НБ!(Люциандр)

- Я попереджав тебе! Контролювати усіх в Шамахані навіть мені не під силу. Жива людина, занадто велика спокуса, особливо у випадку Даниїла!(Атенаш 3)

- Тобто чутки про його кохану, яку він хоче повернути правда?(Люциандр)

- Правда, і щойно він особисто переконався, що Соль варта того щоб ризикувати, і в’язатись у конфлікт із некромантом і Головнокомандувачем Шамахана!(Атенаш 3)

- Якщо ви знали про це, то чому нічого не зробили?(Люциандр)

- Тому що протистояти Даниїлу, це приректи своїх людей на вірну смерть, а ти знаєш, що таке смерть у рамках Шамахану... Даниїл голова найсильнішого і найчисельнішого клану в Шамахані.



Іса Тарк

Відредаговано: 13.08.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись