Я некромант.

Розмір шрифту: - +

Розділ 28. Півфінал.

Ранок, як і попередні почався із боїв, дорогою до арени, я зауважив, що збільшилась кількість охоронців, а на трибунах сиділо багато представників клану магів, вони наглядали, стежили, готувались...

Нежить Андріана, як я і так знав - маг, сильний, він швидко розправився із супротивником...

Наступні два ранки й два поєдинки:

Микита-Архип.

Олексій-Яким.

Перемогли Микита і Яким.

Сьогодні півфінал, битиметься Ярослав і В’ячеслав. І бої ускладняються...на арену випускатимуть, великих ящерів, які нападатимуть на нежить, і нежиті прийдеться не просто битись між собою, а ще із ящерами, які великі по півтора метра в довжину, і сильні, особливо міцна їхня хватка зубами, як зловлять то намертво, їх спеціально не годують, щоб були ще агресивніші.

Я оглядав нежить Ярослава і В’ячеслава, що стояла на арені, на них ще багато неживого м'яса і я розумів що ящери сьогодні славно поїдять.

(Соль) Кожного дня, одне і те саме, бої-нежить, захват кровожерної юрби, сьогодні півфінал, ще трішки і я буду в дома, я так хочу побачити свою Адель, як вона там без мене?

Бій почався і на арену випустили величезних ящерів. Та що ж це таке? Усе відбувалося так швидко, що я просто не розуміла, що ж це робиться!

П'ять темно зелених ящера на товстих коротких ногах рухались дуже швидко, вони як скажені кидались на нежить, яка від такої навали не встигала відбиватися, нежить викладала магічні щити, мабуть, за життя також магами були, та енергії на потужний щит не вистачало, зрозуміло тепер чому Люциандр хотів, щоб я підзарядила його нежить.

Ящерів відкидувало від нежиті слабкими щитами, яких на довго не вистачить, одну ящірку сильно поранила нежить Ярослава, із неї лилась кров. Інші піднімались і знову стрибали у бій, відкушували плоть нежиті, виривали своїми великими зубами кістки, нежиті падали, боролась, піднімались і знову падали...і я не могла на це дивитись, це огидно і так жорстоко.

Я відвернулась, не в силу приборкати свої емоції...

- Соль ти ще плакати почни.

Прошепотів  Люциандр.

На бій я старалась не дивитись, хоч важко було не повернути голову на крик, шипіння...потім голосні крики Ярослава з В'ячеславом, і я не витримала і повернулась...на арені було місиво...ящери порозривали нежить на куски, чи кістки.

Вийшов Атенаш 3, зупинив це божевілля, ящери по його команді повернулись у підвал арени, Ярослав і В’ячеслав люті кинулись до Головнокомандувача, та...  Кричати чи сперечатись не стали, хоч дуже хотіли, слова так і виривались з них.

Атенаш 3 заговорив і замовкли усі, чекаючи результату бою:

- Сьогодні програвших двоє!

Він підійшов по черзі до некромантів і наніс знаки.

(Соль)Завтра ж виходить Люциандр, а ці ящери такі агресивні, нежиті один до одного навіть не добрались, і все із за них... Що ж у фіналі буде, судячи з півфіналу то щось...

Я і Люциандр обідали у нашій кімнаті, зайшов Яким.

- Світлої смерті, Люциандр, Соль!

Відповісти у такому ж дусі я не могла, де таке видно, смерті бажати, тому просто кивнула.

- Зібрав інформацію?(Люциандр)

- Зібрав!(Яким)

Про що це вони?(Соль)

- Даниїл маг, жив на землі у 15 столітті, в Іспанії, у розпал інквізиції, як не смішно звучить, та саме він є одним із засновників інквізиції в Іспанії в 1481 році, і Великим інквізитором, одним із найжорстокіших за всю історію інквізиції.

Інквізиція розслідувала справи єретиків і відьом. Та я б не назвав це розслідуванням, бо хто попадав під слідство, той живим не виходив.

Одного разу до рук Даниїла попала молода дівчина Лілея, її звинувачували в чаклунстві. (Яким)

- Якщо вона була відьмою, то б не застрягла на землі!! (Люциандр)

- Не перебивай! Вона не була відьмою, тільки неймовірно красивою, зі світлою шкірою, голубими очима і білосніжним волоссям, це не типова зовнішність для чорноволосих і загорілих іспанців. На цій основі її й назвали відьмою!(Яким)

- Дуже вагомі підстави))))(Люциандр)

- Це ж середньовіччя, що ти хотів?! Даниїл закохався у Лілею, а вона у нього, у них почався роман, та коли інші про це дізналися, то заявили, що інквізитора спокусила відьма, і їх двох спалили на вогнищі. Даниїл попав сюди, він же маг, а Лілея ні, бо вона людина, та її душа неупокоєна, вона шукає Даниїла.(Яким)

- Довгенько вже шукає! І що далі? (Люциандр)

Так, що далі?(Соль)

- Потрапивши у Шамахан, Даниїл був дуже злий, він розумів що Лілея на землі його чекає, а він у Шамахані й спочатку шукав спосіб як вирватись... Та його немає...потім коли він це зрозумів, то почав завойовувати владу у Шамахані, він зібрав усіх магів і заснував клан вищих магів. Потім на НБ, коли він побачив провідників, вирішив одного позичити, і після низки невдалих ритуалів, дівчина яку він викрав померла.

Даниїл удосконалював ритуал п'ять років, поки чекав наступних НБ, по Шамаханському це 200 років тому, і знову викрав провідника, правда не в дуже нормальному стані, дівчина померла, далі були сутички з Атенашом 3, після чого він став Головнокомандувачем, і умовно заборонив приводити на НБ провідників...(Яким)

- Чому умовно, чому офіційно не заборонив провідників на НБ? Якби він це зробив, я б не зробив таку помилку!(Люциандр)

Помилку? Я помилка? Я не в захваті що тут, але не приємно коли тебе "помилкою" називають!(Соль)

- Тому що! Тоді б довелось пояснювати навіщо, а Атенаш 3 не хотів щоб усі дізналися правду...(Яким)

- Виходить Даниїл чекав, щоб хтось із некромантів привів у Шамахан провідника! І цим "хтось" став Я!(Люциандр)

- Виходить, що так!(Яким)

- І він не відступиться, бо це його останній шанс!(Люциандр)

- І навіть якщо ти зараз же відмовишся він НБ, візьмеш Соль і рушиш до проходу щоб повернутися на землю - нічого не вийде! Його люди стережуть туман і прохід, без бою він не відпустить Соль... (Яким)

- Іншого я і не чекав! Скільки наших готові битися?(Люциандр)

- За надто мало щоб виграти...(Яким)

- Я щось придумаю!(Люциандр)



Іса Тарк

Відредаговано: 13.08.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись