Я в минулому часі

Розмір шрифту: - +

Початок

Осінь цього року видалась напрочуд прохолодною. Ще в вересні люди були змушені шукати теплі речі, бо почали падати дуже холодні дощі. 

Сьогодні теж випав дощ. Як і декілька днів тому його не мало бути, але все таки він падає, стихію не зупиниш. Марго він вже набрид, а точніше їй набридло бачити маятникові рухи двірників, які зганяли дощову воду з лобового скла. Їхати до дому - для дівчини це мука. Адже там її ніхто не чекає. Батьки померли, сестра переїхала разом з своїм чоловіком за кордон а молодшй брат... В прямому смислі слова зник більше дев'яти років тому у лісі. Їхати у дім дитинства зовсім не хотілось. Але, навіть через всі погані спогади і погане самопочуття Маргарита все одно їхала до дому.

Ліс, де знаходиться село, окутаний різними легендами. Жителі постійно розповідали про мавок і лісовиків, про водяного, що нібито жив у озерці біля села, про величезних вовків, що живуть у глибинах лісу і духів, що охороняють ліс.

В дитинстві, Марго, Володя і Христя з захопленням слухали ці історії, але після зникнення Володя іще декількох людей, її сім'я переїхала до Києва. Молодшого шукали рік поки не оголосили пропавшим безвісти. 

 

Поки дівчина доїхала до великого будинку, дощ уже вщух, а заміну прийшов легкий туман. Включивши щиток і воду, Марго зайшла до будинку. Піднявшись на другий поверх, вона зайшла в свою стару кімнату. Все як і було. Книжки на столі, постери теж на місці. Поставивши сумку на підлогу, Марго дістала постіль і заправила її. Навіть не роздягаючись, вона гепнулась на ліжко і заснула. Завтра в неї буде важкий день прибирання...



Таїсія Ткаченко

Відредаговано: 06.11.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись