Я знайду тебе ,меріда!

Розмір шрифту: - +

Глава 2

За вікном усю ніч йшов дощ і бився в моє вікно  так сильно ,наче молотом по голові.Тому зранку я прокинулася зла і сонна,а дощ все не зупинявся. Листопад все-таки і кращої погоди годі чекати.Так-так,уже минуло пів року і та історія з Артуром і Марком майже забулася. 
Та ще тоді ,буквально через кілька днів після мого героїчного вчинку ,до Стаса в гості заявилися два підозрілі типи і розпитували про ту ніч.Чи не чув нічого дивного і навіть мою зовнішність приблизно описали. Схоже лікар мене все ж таки запамятав.Стас звичайно був шокований,тому що одразу зрозумів,що шукають саме мене.Типи навіть ім’я моє назвали-Меріда.Нащастя  Стас мене не видав ,але я була змушена розповісти йому все як було.Хлопець Олі після того довго матюкався,і я отримала кілька не дуже приємних компліментів.Та осмілитись відповісти Стасу не змогла,сама знала ,що ідіотка.На щастя більше ніхто не приходив і все стало на свої місця. 
Отак і минуло пів року.І ось сьогодні я бігала по квартирі зла і сонна,страшенно запізнювалася на роботу і навіть не встигала кави випити.Коли я одягала пальто задзвонив телефон. 
-Слухаю!-замикаючи квартиру крикнула в апарат. 
-Чого так верещиш?-спокійно запитала Оля.-Встала не з тої ноги? 
-Блін,Оль я проспала і тепер запізнююсь.-збігаючи вниз по сходах відповіла я.-Марина мене придушить якщо вчасно не закінчу свій проект. 
-Ну тоді тобі нереально пощастило!-веселилася Оля.-Карету подано! 
-Яку карету?-не зрозуміла я приколів подруги і вибігла на вулицю.Та помітивши біля під’їзду червону Audi ,широко усміхнулася і застрибнула в теплий салон. 
На відміну від мене Оля схоже виспалася і ніякий дощ їй не заважав.Подруга широко усміхалася і мені навіть здалося,що вона сьогодні по-особливому щаслива. 
-Я тебе звісно дуже люблю,-здивовано почала я,-але не дуже розумію,що ти робиш під моїм під’їздом в таку погоду, та ще й так рано? 
-Я не могла чекати до вечора!-Оля від радості мало на сидінні не підстрибувала.-У мене нереальна новина! 
Так і знала ,що сталося щось хороше.І навіть здогадалася ,що саме.Тому без слів взяла праву руку подруги в свою і на тому самому пальчику побачила перстень з величезним каменем.Нереально дорого і красиво.Стас постарався. 
-Вітаю вас!-мало не розплакалася від радості ,але макіяж було шкода тому стрималася і міцно обняла подругу. 
-Я така щаслива!- а сама наречена таки пустила сльозу і мені знову довелося її обняти.Оля давно чекала цього освідчення і її почуття були дуже щирі. 
-Ну тоді вечері чекаю тебе з детальним звітом,а зараз вези мене на роботу,а то безбожно запізнююсь.-нагло заявила я.Ну а що,сама ж приїхала до мене з самого ранку ,чого не скористатися таким шансом? 
Оля домчала на своїй тачці швидко і головне вчасно.Тому чмокнувши її в щоку попрощалася до вечора і помчала на роботу.Працювала я піар-менеджером і робота моя мені подобалася.Часто доводилось працювати з відомими людьми і попадалися не сильно хороші екземпляри та все ж таки позитивних проектів було набагато більше.Сьогодні я повина здати свій останій проект який очолювала.Ну а далі можна і відпочити трохи. 
Тільки -но я зайшла в кабінет ,який розділяла ще з двома дівчатами як одна з них вибігла за столу і перекрила мені дорогу.Це була Олеся,перша пліткарка нашої фірми і вічний маленький ураган,як її любили називати колеги.Сама дівчина була досить низька і худенька,але основним її хоббі було бігання по кабінетах і збирання останіх новин.От зараз вона стояла переді мною із шаленими очима наче знала якийсь крутий секрет і чекала ,що я перша не витримаю напруження. 
-Олесь,кажи уже ,а то скоро вибухнеш від мовчання.-поправляючи і так ідеальний макіяж сказала ще одна моя колега Влада.Ця дівчина мала модельну зовнішність і перебувала в пошуках багатого нареченого.Характер її мене нереально бісив та коли ми не цапалися то жили досить мирно. 
-До нашої Марини заявився такий красивий молодий чоловік.-загадково почала Олеся.-Краєм вуха я почула ,що він якийсь суперкрутий продюсер і схоже,що наша фірма займатиметься піаром якогось гурту. 
Хоч Олеся і раділа як мале дитя мене ця інфа мало втішила.Сьогодні я якраз закінчувала свій проект і можливо шефиня зробить мені підлість і підсуне цього супер-пупер крутого продюсера.А мені цього ніяк не хотілося.Я вже навіть встигла розпланувати свої так би мовити розгрузочні дні.От Влада  точно буде у захваті від перспективи працювати з багатим продюсером.Отже треба сьогодні не попадатись на очі Марини Олегівни і все буде ок. 
-Доречі,Марина Олегівна  тільки що дзвонила і просила тебе зайти.-радісно підмигнула мені Олеся,а Влада навіть з крісла встала. 
-А чому я не в курсі?-нахмурилася Влада і стрельнула в мене злим поглядом. 
Так і знала ,що нічого хорошого мене не чекає.Ще й Владу в вороги записала,хоча ми і так одна одну на дух не переносимо.Хоч їй насолю і то радість. 
-Розкажеш потім ,що за знаменитість будеш піарити?-не відставала Олеся. 
Ну а я змогла лише кивнути і скинувши пальто попрямувала в туалет поправити макіяж.Сумніватися в тому що Марина обрала мене для цього проекту я навіть не пробувала.Якщо викликає -значить усе вже вирішено.Поки розглядала себе в дзеркало все думала кого ж мені підкинула доля.Сподівалася,що хоч такий гурт пісні якого я слухаю.А то буде облом,якщо я ніякий не меломан. 
• Зайшовши в приймальню Марини я помітила лише Ірину її секретаря.Дівчина виглядала  трохи нервово і постійно поглядала на двері кабінету  шефині.Побачивши мене Іра  помахала рукою щоб я підійшла до неї. 
-Ти чого така напружена?-здивувалася я встаючи поряд зі столом секретаря. 
-Ще запитуєш?-хмукнула Іра.-Не часто до нас в офіс заходить сам Кірсанов!Навіть Марина Олегівна заспокійливе пила перед його приходом. 
Ого!Страшний напевно він чоловік!Ну,я так думала,тому що уявлення немала хто такий цей Кірсанов. 
-А ти чому не заходиш?-здивовано глянула на мене Іра.-Марина тебе ще двадцять хвилин тому викликала. 
Ну не говорити ж мені , що заходити туди зовсім не хочеться.Може про мене забудуть та відадуть проект Владі? 
Та нажаль дива не сталося і вже за мить двері в кабінет шефині відкрилися і вона предстала перед нами.Марина Олегівна жінка красива і вишукана.Завжди в діловому стилі з ідеальним макіяжем та укладкою.Важко сказати ,що їй досить давно перевалило за сорок. 
-Ти чому не заходиш?-глянула на мене як на ідіотку Марина. 
Чесно кажучи сама себе такою відчула. 
-Ну я…-почала придумувати виправданя,але вже за мить взагалі будь які слова вилетіли з голови.З кабінету вийшов високий красивий чоловік у темному діловому костюмі.Тут мені здалося,що я сплю тому що побачити перед собою цього чоловіка було чимось нереальним. 
-В чому затримка,Марина Олегівна?-запитав Артур тим самим холодним голосом і зупинив свій погля д на мені.Поки він якось надто прискіпливо мене оглядав я готова була тікати на край світу.Як Артур взагалі тут опинився?Невже він і є той самий продюсер?А може він знає хто я така і прийшов по мою душу? 
Всі ці запитання пролетіли в моїй голові всього за секунду. 
-Артур Павлович,а ось і наш кращий спеціаліст прибув.-широко усміхнулася гостю Марина.-Діана Олегівна буде займатися вашим піаром. 
Ну ось,настало те чого я більше всього боялася.Та я стояти поряд з цим маньяком боюся не те що роботою займатися.Артур все ще не зводив з мене погляду і це конкретно напрягало.Невже знає ,що я Меріда?Тоді мені кінець. 
-Приємно познайомитись Діана Олегівна.-Артур простягнув мені свою руку а явитріщилась на неї наче це була змія. 
-Діана!-прикрикнула на мене Марина і тим самим вивела з ступору. 
-Вибачте,-я потисла холодну кінцівку чоловіка і швидко забрала свою руку,-просто мене не попередили про нового клієнта і я трохи розгубилася. 
-Діана,-знову влізла Марина,-Артур Павлович є продюсером рок-гурту “На краю неба” і він хоче провести піар -компанію перед випуском нового альбому.Саме цим ти і займешся. 
Круто ,нічого не  скажеш!А те,що я поняття не маю що це за гурт такий ,нікого не хвилює.Блін,якщо зізнаюся,що не слухаю рок і незнаю абсолютно нічого про цей славетний гурт,зганьбитися можу .Та й клієнти не захочуть працювати з таким недалеким менеджером. 
-Ого,сам продюсер!-широко усміхнулася я,а Артур якось підозріло ухмильнувся.Точно подумав,що я несповна розуму.-Буду рада з вами попрацювати. 
Як же мені хотілося помчати до себе в кабінет і пошукати в інтернеті хоч щось про цей клятий гурт.А то ще ляпну щось не те,потім і з роботою попрощаюся.На якийсь час я навіть забула,що переді мною стоїть не просто продюсер,а ще й той самий Артур від якого я втекла так нічого і не пояснивши.Стало якось неприємно і вся ця ситуація здавалася повним абсурдом. 
-От і чудово.-подав голос Артур.-Бачу ви налаштовані працювати,тому давайте не будемо гаяти часу. 
-Що це означає?-напряглася я.Ой,не подобається мені цей холодний погляд. 
-Думаю нам з вами варто з’їздити в одне місце і все обговорити.-заявив цей продюсер.-Я чекатиму вас на вулиці.До зустрічі ,Марина Олегівна. 
Як там ці двоє прощалися я навіть не слухала.Ну невже цей день міг стати ще паскуднішим?Куди ж цей ненормальний мене повезе?Я ж нічогісінько незнаю про цей гурт,та й самого Артура боюся як вогню. 
-Діана,ти чого ще тут?-крикнула Марина.-Тільки спробуй зробити щось не так.Кірсанов дуже серйозний бізнесмен.Якщо облажаєшся у нас жодного клієнта більше не буде. 
Сперечатися не хотілося,тому я змогла лише кивнути і поплелася до себе вдягатися.Хотілося подзвонити Олі і розказати ,що зі мною відбувається.Та часу не було ,а внизу чекав мій страшний кошмар. 
Не встигла я переступити поріг кабінету як на мене налетіли дві фурії-Влада і Олеся. 
-Ну як пройшло?-підстрибувала від нетерпіння Олеся.-Це правда був Кірсанов?Він красивий? 
Ого,схоже Артура знають усі крім мене.Як же мені могла дістатися ця робота? 
-Ти  будеш менеджером “На краю неба”?-хмуро запитала Влада. 
-Я сама не можу повірити в те ,що відбувається.-буркнула я.-У мене зараз зустріч з Ар…Кірсановим і ми усе обговоримо.А поки що я сама нічого ще не знаю. 
Дівчата знову хотіли засипати мене запитаннями ,але я схопила пальто та сумку і помчала в коридор.Блін і на що я підписалася?Ноги несли мене до виходу а серце мало не вистрибувало від переживання.Артур уже чекав біля чорного мерса бізнес-класу і навіть дверку для мене притримав.А потім ще й всівся зовсім поряд на заднє сидіння.Ну звісно,у такого як він є навіть власний водій. 
-Знаєте Діана,-поглядаючи на мене почав Артур,-мені здалося ,що ви не сильно раді перспективі пряцювати з моїм гуртом. 
Оце поворот!І коли він встиг це зрозуміти?З цим дурдомом і посивіти недовго. 
-Ну що ви,-натягнула усмішку на все лице,-хто ж не зрадіє такому шансу попрацювати з вами і вашим гуртом.Я ж не ідіотка. 
-Марина Олегівна сказала,що ви одна з кращих.-Артур не зводив з мене погляду і це виводило з себе.-Ви ж знаєте,що хлопці погано розійшлися зі своїм колишнім продюсером і ці пів року були надважкими для них.Новий альбом має стати початком їхнього нового життя і   уся надія зараз на вас. 
-Ну,я постараюся зробити усе можливе для чудового результату.-получилося якось невпевнено,але я не могла нічого обіцяти навіть незнаючи про що Артур мені говорить.-Все ж таки це моя робота. 
-Я радий це чути.-кивнув Артур. 
-А куди ми їдемо?-запитала я поглядаючи як машина виїжджає за межі міста. 
-На дачу де зараз хлопці пишуть альбом.-поглядаючи у вікно сказав Артур.-Хочу щоб ви одразу ж поринули в роботу.Для цього спочатку треба познайомити вас з членами гурту.Ви ж не проти? 
І що я мала відповісти коли на язиці вертівся один мат.Та це був лише початок.Коли машина затормозила біля високих воріт у знайомому мені котеджному містечку я вжалася в спинку сидіння.По сусідству була дача Стаса.А тут ,за цими воротами моє життя зробило різкий поворот та схоже таких поворотів буде ще багато.Не здивуюся якщо десь тут і Марка зустріну.А машина тим часом заїхала на територію і я оглянула знайомий вид.Нічого не змінилося,хіба що листя опало і все навколо виглядало хмуро і непривітно.Як і мій настрій. 
 



Уляна Пас

Відредаговано: 09.07.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись