Як скажеш, любий

Розмір шрифту: - +

Глава 13

- Знаєш, я так радий, що вибрав цю спідницю, - рука здригнулася і вся партія нанівець.

- Глібе! Це не чесно, - гупнула ногою від досади. - Це була моя куля!

- Якщо вона твоя, то чому не в лузі? - цей гад вдоволено посміхався граючи києм в руці.

- Бо ти…

- Що я? - він підійшов дуже близько. Мені довелося підняти голову щоб дивитися в його нахабні очі.

- Ти шахраюєш!

- Покараєш?

- Щ-що? - здивувалася від такого повороту.

- Покарай мене ніжно, - від подиву моє обличчя витягнулося, а Гліб розсміявся голосно, закинувши голову. - Марто, ти дивовижна. Чорт, і чому у мене раніше не було особистої помічниці?

- Гад, - стукнула кулачком в його кам'яні груди. Але хіба цим його приймаєш?

- Гаразд, кнопка, - він натиснув на кінчик мого носа. - Я сьогодні добрий пропоную нічию.

- Ні. Це моя партія! - може і даремно я так упираюсь, але чорт, він же знущається з мене як хоче.

- Гаразд, тоді мій удар, - підкинув кий пішов навколо столу шукаючи найкраще місце для удару.

А я ... я не дам йому виграти. Нічого обзиватися і ніс чіпати.

Гліб зайняв стійку, кий легко ковзає в міцній руці. Вся його увага на кулі та лузі, в яку хоче загнати її. Повільно відводить руку для удару, а я з придихом нахиляюся ближче і шепочу:

- Мереживо або шовк? - рух пішов, удар є, а концентрація втрачена.

О, я подумки собі аплодувала, побачивши його розгубленість, гнів і досаду. Але зовні зберігала спокій і легку відстороненість. Немов ми говоримо про погоду.

- Марто, от якого, - він скуйовдив волосся. - Звичайно мереживо, звідки такі питання?

- Мій удар, - не даючи йому часу вигадати чергову капость встаю в стійку і посилаю кулю в лузу. - Так! Партія, Глібе.

- Нехай так, - замислений потемнілий погляд мені не дуже сподобався. Все ж таки гра закінчилася, а начальник залишився. А злий начальник - це смуток усього дня. - Вітаю.

- Дякую.

- Коли ти навчилася так добре грати? - і знову гроза пішла, явивши нам сонце.

- Це Гектор. У нас був один клієнт, який робив підписаний договір ставкою в грі. А я не люблю програвати.

- Слухай, та ти просто таємна зброя масового ураження. Треба поміркувати, як тебе використовувати.

- Таке таємне, що третина міста в курсі. Дивно, що повз тебе ця інформація пройшла.

- Ти сама говорила, що у нас різні сфери, - він поставив кий на місце, я зробила теж саме. - Відпочили, тепер можна і додому.

І то правда, шість партій загальний підсумок нічия. Я на мене не погано. На вулиці вже темно, і навіть приблизно не скажу котра година. До будинку ми їхали в тиші.

- А ти піцу готувати вмієш? - він допоміг мені роздягнутися, а ось піти не дав рукою сперся на стіну.

- Так. А що? - дивний він сьогодні часом. Дуже дивний. Не всім на користь йдуть вихідні.

- Тоді ти готуєш піцу, а я підберу фільм, - він пішов у вітальню. - І ще, сік мені томатний, а собі який забажаєш.

- Як скажеш, - навіть не знаю чи то радіти такій довірі, то засмучуватися.

Швидко переодяглася в сукню, одягла фартух і включила свою добірку джазу на телефоні. Хто сказав, що готувати нудне і втомлює? Дурниці. Просто у вас немає відповідного настрою або музики.

Гліб не уточнив яку саме піцу хоче, а я не запитала. І не буду. Просто приготую овочеву, до речі дуже смачно. І під сік піде чудово.

- О, я вже гадав за тобою йти та відбирати здобич, - Гліб валяно розвалився на дивані, а поряд з ним поставив журнальний столик. - Як ти ставишся до казок?

- Ти знаєш дуже давно не читала і не дивилася, - підозріло косилася на нього і розставляла їжу на столику. Стримати сарказм не вдалося. - Малюк захотів казочку?

- А то. - хитра посмішка мені не сподобалася. Взяв тарілку зі шматком піци, а інший поплескав поруч з собою по дивану. - Влаштовуйся.

Взяла свою тарілку і сіла трохи далі, так про всяк випадок. Гліб не той, з ким можна розслабитися. А вже після хитрої посмішки тим більше.

Початок мені сподобався, а далі. Не те щоб я не любила фантастику, просто ці нескінченні спец ефекти або стрілянина... Через тридцять хвилин я почала нудьгувати, а тяжкість в шлунку хилила в сон.

Гліб помітив мою метушню і не питаючи притягнув до себе ближче, поклавши мою голову собі на плече. А я хотіла обуритися, а потім поміркувала вирішила цього не робити - так і справді зручніше.

 

Ранок зустрів довгоочікуваним сонцем. А я ніяк не могла зрозуміти мені наснилося, що Гліб мене поцілував або все ж було? Я навіть не відчула, як він мене переніс в ліжко, а от поцілунок...

Чорт, перевірила руками себе і видихнула, на щастя він не став мене переодягати або роздягати. Ще одна термінова справа з ранку попрасувати її. Не можу ж весь день у зім'ятій ходити. Ех, мені б ще кілька речей для дому. Але треба чекати зарплати.

Сніданок як зазвичай - мені смузі, а Глібу йогурт. І нехай пихкає як їжачок якщо йому так подобається. Я зрозуміла, він не звик до простої людської турботи. Хоча, чому я дивуюся? Це ж Гліб, який купує і забуває також легко, як дерева скидають листя.

- Марто, ти несвідома людина, а ще моя помічниця, - бадьорий начальник стояв у дверях примружившись дивився на мене.

- Що щось трапилося? - судоржно намагаюся згадати що він мені говорив зробити, а я забула.

- Ти заснула на фільмі! Марто, це ж «Чорна пантера» такий задум!

- Дякую, що в ліжко доніс, а не кинув на дивані мордуватися, - фільм вирішила проігнорувати - не моє, а про смаки як відомо не сперечаються.

- Я ж казав, що турботливий, - сів за стіл покрутив у руках йогурт і поставив назад. Встав і відкривши холодильник почав викладати судочки та нарізку. - Після твоєї піци апетит прокинувся. Я ж так погладшаю.

- Тебе навіть це не зіпсує «найкращий чоловік у місті», - Гліб подивився на мене уважно, але промовчав і повернувся до судочків. - Може тобі допомогти? До речі, рибу з м'ясом не змішувати, а макарони на сніданок злочин.



Элен Чар

Відредаговано: 27.03.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись