Як скажеш, любий

Розмір шрифту: - +

Глава 21

Стас різко підвівся на ноги та бісом дивився на чоловіка.

- І не дивись так, за дівчинку сам готовий тобі скрутити шию.

- Гекторе, якого ти тут робиш?

- Та ось вирішив свіжим повітрям подихати, знаєш в моєму віці це говорять корисно, а тут дивлюся таке дружне товариство зібралося. Стасику, ти ж не гадав, що таке пройде повз мене? - Стас скривився відвів погляд. - Отже, розраховував. Ну гаразд, хлопчики, ви тепер як чоловіки розберіться між собою хто з вас крутий і наскільки, а я осторонь постою.

Поки вони розмовляли мене нарешті звільнили. Затерплі руки й ноги кололи, але мені було все одно. Я повірити не могла в почуте.

- Але...

- Шшш, це чоловіча розмова, сонечко. І тобі на неї дивитися не обов'язково, - він сів поруч стілець, який не зрозуміло звідки взявся і обійняв мене ховаючи моє обличчя у себе на грудях. - Я б тобі запропонував піти та прогулятися, але щось мені підказує, що ти не підеш.

- Не піду.

- Ну ось, тому посидимо почекаємо. Це ненадовго.

- Але Гліб побитий.

- І що? Твій Гліб і в гірших станах виходив переможцем.

- Що ви від мене всі приховуєте? - підняла голову, подивилася йому в очі.

- Нехай він сам тобі розповість, але, якщо сам того захоче. Довіра, сонечко, така тендітна річ. ЇЇ заробити складно, і втратити легко.

Скористалася моментом поки мене не тримали подивилася на Гліба, він вже впевнено стояв на ногах, а потім немов відчув мій погляд подивився на мене, і на Гектора хитаючи головою.

- Ну ось, бачиш, він теж не хоче, щоб ти на це дивилася, - сильні руки м'яко відвернули моє обличчя від чоловіків. - Не хвилюйся тепер все буде добре.

Нехай я нічого не бачила, але ж чула. І ці звуки лякали до тремтіння, але я терпіла розуміючи, що Глібу набагато гірше. Але і серйозної розмови нам не уникнути, я не зможу бути з людиною, яка щось приховує.

Думка що прийшла налякала. Невже я хочу нових відносин? Але це ж маячня після того, що зробив Стас. Де гарантія, що Гліб не вчинить так само? І взагалі він же бабій, сьогодні я йому подобаюся, а завтра сподобається інша і що ж мені тоді робити? Знову збирати себе по шматочках?

Ох, Марто, тобі ще ніхто нічого не запропонував, а ти вже розмріялася незрозуміло про що.

- Ну я ж казав, що це ненадовго, - задоволення, навіть гордість в голосі Гектора теплом відгукнулися в моєму серці. Він поплескав мене по спині. - Ну все тепер можеш дивитися.

Різко повернула голову і добре, що сиділа. Стас лежав зі знову розбитим носом, а Гліб стояв на колінах повільно завалювався в бік.

- Глібе! - зірвалася з місця швидше, ніж зрозуміла, що роблю. Від різкого болю в колінах відмахнулася, дурниця за кілька днів заживе. - Глібе, почекай зараз швидку викличемо. Гекторе, не сиди дзвони швидше.

Голова чоловіка лежала на моїх колінах, а я судоржно його гладила, стираючи кров. Мені хотілося його задушити в обіймах і водночас страшно до нього торкатися, все його тіло покривали величезні плями — гематоми. І цей неможливий з усіх чоловіків посміхався, але очі не відкривав.

- Марто, ну що ти через дурниці кричиш, - злегка скривився, розбита губа все ще кровоточила. - Все буде добре, крихітко. Я ж кращий.

- Боже, Глібе, ти неможливий.

- Але ж кращий.

- Кращий, - я нахилилася і м'яко, щоб не заподіяти біль поцілувала його губи. - Дякую.

- Перший поцілунок, а я не в формі. Це фіаско, крихітко. Обіцяю, що наступний буде гарячіше.

- Паяц, ви Глібе Сергійовичу.

- Ну ось ти й посміхаєшся, - він нарешті відкрив очі. - Я готовий вічно дивитися на твою посмішку.

- Я пропоную продовжити вашу розмову в більш комфортних умовах. Та й лежати на холодній підлозі, теж знаєте не йде на користь.

- Стас, він...

- Та живий він живий, просто у Гліба удар відмінний. Нічого зараз в лікарню поїдемо вас там підлатають і за тиждень як новенькі будете.

Гліба під руки взяли два бійці, які так і залишилися в чорних масках, він вперто йшов сам, хоча Гектор пропонував винести на руках, як Стаса.

- Ось, Марто, запам'ятай це назавжди.

- Що саме?

- Те, що твій чоловік швидше здохне, ніж покаже свою слабкість. І те, що йому зараз допомагають забудь, ніби й не було.

- Гекторе, дякую тобі за допомогу, - я його обняла сильно стискаючи. - Але як ти дізнався?

- У мене свої методи й вони тобі не цікаві. А потім зателефонував Глібу. Він, звичайно, довго відмовлявся, самовпевнений молодик, але все ж здоровий глузд узяв гору, і він сам розповів те, що я і так знав. До речі, де твій телефон?

- Ось, - він взяв і розбив його, ще й ногами потоптав. - Гекторе, ти що робиш?

- А ти ще не зрозуміла? Стас легко відстежує всі твої переміщення і прослуховує всі розмови. А тепер ти у відносній безпеці. І на майбутнє, ніколи не залишай телефон без нагляду.

- Добре, - я знала, що таке можна зробити, але й гадки не мала, що мене вже відстежують. - Гекторе, а де ти цих людей взяв?

- Марто, твоя цікавість до добра не доведе. Але на цей раз розповім, тут таємниці немає, це люди твого колишнього свекра. Сама розумієш, мені такі фахівці ні до чого.

- Так він теж знає? - це було неочікувано.

- І не схвалює методи сина, втім, твої теж. Тому, Марто, кажу ще раз - зупини свою жагу помсти. Нічого хорошого вона не дасть. Незабаром підготують інші папери про ваше розлучення, і ти отримаєш половину.

- Мені не потрібні інші папери, я і копійки не візьму.

- Горда. Ну хай так, це твій вибір. Головне зупинись, бо немає гарантії, що наступного разу я встигну.

- Гекторе...

- Уперта, - він стиснув губи й похитав головою. - Гаразд, сідай поїхали хлопчиків лікувати.
Для кожного хлопчика була окрема машина, а ми з Гектором поїхали разом. До лікарні ми мовчали кожен про своє. Я і розумію, що він має рацію і водночас не можу. Я хочу щоб Стас відчув і зрозумів, що не можна так робити.

Минув тиждень

- Привіт, - я так рада нарешті побачити Гліба, що посмішка не сходила з мого обличчя.
З лікарні Гліб відправив мене в санаторій, а сам залишився на лікування. Я не змогла йому відмовити після всього, що він зробив. Та й тиждень відпочинку пішов на користь.



Элен Чар

Відредаговано: 27.03.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись