Ямазакі

Розмір шрифту: - +

РОЗДІЛ 14. ВИСТАВА

 

Прим. автора:

Бенто — японський термін, що означає приготовлений ланч, що кладеться у спеціальну коробку з дерева, пластмаси чи металу. Бенто готують члени родини, зазвичай старші для молодших, або ж самостійно для себе; також бенто можна придбати у магазинах. В середньому японець з’їдає не менше двох бенто на день.

 

РОЗДІЛ 14. ВИСТАВА

 

Акіра більше не міг всидіти. Йому хотілося розім’яти ноги, і бажано зробити це із цигаркою в зубах. Але ніхто не квапився полишати застілля, а усміхнена Рея напроти не додавала спокою його душі. Вона кидала на нього грайливі, сповнені натяків погляди, які він не міг інтерпретувати інакше, ніж як відверті знущання. Рея цілком звітувала собі, що творить з іншими її краса.

— Що там твоє хлоп’я? Юкі? — зненацька звернувся до нього Хіро.

— Та нормально, — обережно відповів Акіра, пам’ятаючи придуману нашвидкуруч брехню.

— То ти йому не брат? — невинно кліпнув очима якудза.

— Що-що? Який ще брат? — вліз Кічіро, сердито глипнувши на Хіро. — Юкі його сусід, але ось звідки ти про це знаєш, Хіро-сан?

— Я все знаю, я усюдисущий! — зайшовся реготом старший якудза. — І взагалі-то чхати хотів, хто кому брат, кум чи сват, поки вам не стукнуло в голову породичатися зі мною. Ік!

Акірі миттю подумалося, чи ж багато охочих бачитимуть у родичах цього дивного п’яницю. Але тут потрібно враховувати статус сайко-комона…

— Гаразд, Акі, пішли пошепчемося. — Хіро підвівся на ноги, допиваючи чарку вже стоячи.

Акіру аж скривило від такої фамільярності. Ніхто не смів називати його Акі відколи померли батьки. Але ж звідки кому про це знати?

— Мені більше до вподоби Акіра, — зауважив хлопець.

— Окей, Акіррі, ходімо-ходімо. — Хіро відсалютував рукою Реї, що, примружившись, стежила за ними очима владної вовчиці. Акіра фиркнув, але все ж пішов за якудзою, подумки обмірковуючи план, як поквитатися за хамське звертання.

Вони вийшли у двір. Хіро сів просто на дерев’яні половиці ґанку та дістав мундштук. Акіра відчув полегшення, що принаймні тут можна не ховатися, і також затягнувся сигаретою.

— О, я бачу, ти своя людина! Це добре. Ну, тобто палити, звичайно, погано і все таке, але у світлі останніх заборон це справжнісінький порятунок!

Якийсь час вони курили мовчки, насолоджуючись тютюновим димом і перекличкою птахів у саду. Акірі подобався тутешній двір: засаджений деревами і кущами квітів, він випромінював світло і приносив заспокоєння. У подібних місцинах добре думалося.

— Що ти сьогодні прийшов, Акіррі, то важливо, — раптом промовив Хіро, змушуючи хлопця здригнутися. — Ти познайомився з родиною і тепер можеш сформувати певне уявлення про нас, як і ми про тебе. Відтепер у цьому будинку ти завжди бажаний гість, із твоєю думкою рахуватимуться, але не обов’язково погоджуватимуться — пам’ятай про це.

Він кивнув, здогадуючись, до чого хилив якудза. Він все ще чужинець для них. Ніхто. Без імені та роду. До нього прислухатимуться виключно завдяки впливу Реї і Сото на клан. Проте, хоч день ще не добіг свого кінця, Акрі відчував, що необхідну перевірку він вже пройшов, а на його особовій справі поставили печатку «Схвалено».

— У мене є до тебе прохання.

Акіра запитально глянув на чоловіка.

— Ти нетутешній, і це може зіграти нам на руку. Якщо я в тобі не помилився, ти вже мав здогадатися, що серед нас є особа, відповідальна за напад на панну, яка поки що не отримала належного покарання. На жаль, Сото-сама не може за всім устежити — він зрідка буває вдома, і, займаючи посаду сайко-комана, я теж у постійних роз’їздах. У той день, коли в Реї поцупили телефон, ми були на виїзді. — Хіро струсив попіл та сховав мундштук за пазуху.

— Просиш знайти тобі зрадника? — здійняв брову Акіра.

— Ні, я прошу бути пильним і не допускати, щоб Рея залишалася на самоті за межами цього будинку. Тут вона у безпеці, зрадник не стане що-небудь робити при такому натовпі.

— Гадаєш, він із клану? Тоді у нього мусить бути спільник.

Хіро задумливо почухав гладке підборіддя.

— У нього є замовник — той, хто його перекупив. Диви, яка штука, Акіррі, членів клану підкупити важко, майже нереально, можна сказати. Наша ієрархія ґрунтується на міцній системі взаємовідносин одне з одним. Ми ж не якісь там покидьки і брехуни, ми люди із честю, щоб там про нас не казали. Так, ми займаємось нелегальними справами, але ближніх у біді не кидаємо і навіть допомагаємо тим, хто цього потребує. Якщо до нас звертаються за допомогою, ми не відмовляємо. І тим паче за своїх стоїмо горою.



Aillin Ai

Відредаговано: 13.08.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись