Юї прекрасна: школа магії

Розмір шрифту: - +

Ельбур

Розділ 2

(Ельбур)

Юї була в повному шоці від побаченого, бо ще вчора вона спокійно спала в себе в ліжку, а за мить прокинулась в іншій кімнаті так ще й вона може знову ходити. Вона виглянула у вікно і побачила, щось неймовірне, ніби хтось прочитав її думки і створив цей світ для неї. Їй було одночасно і страшно і цікаво, бо вона завжди мріяла про це, але ж батьки будуть за неї хвилюватись. Юї була в великому замку(це вона зрозуміла коли подивилась вниз) та бачила :великі сади, парки, ігрові майданчики, а десь далеко виднілися гори. Але вона побачила ще якусь будівлю, велику, переважно рожевого кольору та якісь виблиски світла вилітали із вікон. Це її не на жарт зацікавило, але вона спочатку підійшла до дзеркала щоб глянути на себе, не гоже йти в гості не вмитою і не зібраною. Та коли вона глянула в дзеркало то помітила, що її зовнішність змінилась: вуха стали довші та гострі як у ельфа, очі трішки більші, а позаду були напівпрозорі крила. Юї довго дивилася на себе та не могла зрозуміти, що це взагалі твориться і чи будуть якісь пояснення. Але це далеко було не останнє питання Юї, бо вона зараз абсолютно без одягу. “Де мій одяг? І чому я повністю гола? Що це взагалі означає?!”- в повному шоці та страху від того що сталося вона вирішила розвідати обстановку закутавшись тільки в одне покривало. Вона повільно у вийшла з кімнати і побачила сходи які вели вниз. Вона йшла, кожен крок для неї був все легше і легше ,бо вона досить довго не ходила і це для досить складна задача. Коли вона спустилася то вирішила виглянула із-за кута , і побачила велику залу яка вірогідно застосовується для банкетів. Коли вона зрозуміла, що небезпеки нема то вийшла із-за кута і пройшлася до столу. Ця зала була така велика, що туди помістився б цілий дракон. Вона крутилася і роздивлялась поки не зачепилась за своє покривало і не впала. Вона швиденько піднялась та зробила вигляд ніби нічого і не було. Та її мандрівку по палацу перебив той самий хлопчина, що приходив до неї вночі:

-Юї, доброго ранку і вітаю в Ельбурі,- каже той.

-Га? Ти ж той самий що прийшов до мене? Де я? Що це за Ельбур?- перелякано питає Юї.

-Ваша високосте будь-ласка не хвилюйтеся так сильно, я вам зараз все розкажу. Ельбур- це місто ельфів та магії, всі хто тут живуть можуть користуватися магічними здібностями. Однак щоб навчитись ними керувати треба пройти шкільний курс в школі магії, що знаходиться за палацом. Ви побажали, щоб колись змогли користуватися нею, так ось він ваш шанс. Я вже оформив всі документи про вас і ваш поступ до школи, тому вам лише залишилося навчитися там всього чого тільки душа забажає.

-Ого, це дуже круто, стоп… Високосте?-з квадратними очима питає Юї,- а чого високість, я ж просто дівчинка.

-То ви не пам'ятаєте? Це сталось два роки тому, ви були вже в цьому місті, але в іншого наглядача, ви були чудовим командиром і завжди віддавали правильні накази. Але в битві із Сао-Ріко вас сильно поранили я ви не могли ходити. Ми прийняли рішення відправити вас в реальність, а в голови ваших батьків і твою теж, записали момент коли було пограбування банку.

-Щ-що? Тобто це все не правда… і в цьому винні ви, через цей світ я втратила здібність ходити. Але чому, чому я не пам'ятаю про цей світ, чому?- повна горя питає Юї.

-Цього я не знаю, мабуть із-за травми, чи різкого переходу із цього світу в інший. Так чи інакше ви повернулися, а це означає що вам треба показати ваші володіння знову і те як вони змінились за весь цей час.

                Цей невідомий вдягнув Юї в королівськийодяг, схопив  за руку та потягнув її до саду. Коли вона вийшла з палацу то сонце вдарило в її очі та вже через пару секунд вона побачила чудовий квітучий сад, яблуні, груші, вишні, всі ці дерева квітли, а плоди вже дозріли. Він повів її дорогою до озера в якому водяться дивні створіння. Найвідоміше це- сонний лод. Це велика риба із п'ятьма очима та двома великими хвостами. Той хто зможе спіймати цю рибу отримає винагороду - тренування із найсильнішим магом всього Ельбура. Потім він відвів її дерева яке за легендами давало неймовірну силу тому хто з'їсть плід з цього дерева. Вона була дуже приємно здивована таким чудовим садом, але лише одна річ дуже сильно зацікавила її. Вона побачила покинутий сарай, і звісно захотіла туди піти. Скориставшись своїм положенням в цьому світі вона наказала йому відчинити двері сарая. Як виявилось там була стара бібліотека яку покинули, а по-скільки в усіх є книги магії, то звичайні книги їм не потрібні. Це не дуже сподобалося Юї, а тому вона наказала своєму слузі віднести всі ці книги до її кімнати. Як би він не впирався, пояснюючи це тим, що вони старі і ніякого сенсу не несуть. Але Юї це не бентежило, адже там є дуже відомі зарубіжні автори , а тому вона вирішила що ці книги мають жити. В кожну книгу вкладений певний сенс, душа та ідея, тому не можна їх отак просто взяти і викинути. Після такої прогулянки, вона цілий вечір сиділа та читала книги, навіть не підозрюючи, що вже завтра вона піде в школу магії. А от на питання чи будуть хвилюватись батьки, він відповів, що час в реальному світі зупинився, а тому скільки б часу Юї не пробула тут, час в реальності весь час буде стояти на місці. Ларк (так звали слугу) побачив ,що принцеса заснула із книгою в руках, а тому вкривала її щоб вона не замерзла вночі, а після додав:

-Скоро ми знову зустрінемось на полі бою, я вже скучив за нашою війною, та здобути свою перемогу над тобою я зможу лише в тому випадку, якщо ти будеш ідеально підготовленою до війни. Мені прийдеться принижувати себе як особистість та підкорятися тобі, але обіцяю- ти вмреш від моєї руки!

 



DReaper

Відредаговано: 11.03.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись