Зі мною темрява

Розмір шрифту: - +

Пятнадцята глава

Підняв та просто підхопив з ліжка дикий і несамовитий вереск. Ще навіть не до кінця зрозумівши, що це я кинулася на джерело лементу, боляче вдарилася об одвірок і зрештою з чумною головою і серцем, що просто вилітало з грудей я вбігла в кухню по дорозі стикнувшись з Богданом. І от на відміну від мого вигляду той був зібраний… він був навіть з пістолетом в руках!!! Від видовища зброї закололо в грудях, нагадавши, що у нас тут все наче серйозно…

А в кухні на робочому столі стояла одинока принцеса фурій і продовжувала доводити людей до сказу своїй верещанням.

- Що відбувається? - стиха, але так, що і у мене волосся дибки стало запитав Богдан.

- Ми…ми…миша….там…- тикнуло пальцем непорозуміння в сторону м’якого куточка.

- Миша?! - лагідно перепитав Богдан, опустив голову донизу, видихнув і ловким рухом сховав зброю, що так мене бентежила. Я трохи нервовим рухом потерла лице і потримала руку біля серця, немовби вгамовуючи скажене серцебиття.

- Ти оце зараз кричала, не тому, що тебе різали на шматки тупою пилкою, а тому, що побачила мишу? - уточнила вже я. А вона наче кивнула.

- Пристріль її. - рявкнула я. - Або дай пістолет саме пристрелю нелюдь цю поторочену. - продовжила тримати я руку біля серця. На що Богдан тільки стурбовано глянув на мене і налив в склянку водички.

- Може водички? Ти щось дуже бліда. - кружляв він довкола мене метеликом.

- Я? Бліда? - усім організмом виразила я здивування. - Вона мене доконає. Я починаю думати, що може до знайомства з нею її чоловік теж був милою і врівноваженою людиною. Бо тепер у мене теж он є гостре бажання видерти з корінням цю… квітку ночі. А своєму чоловікові навіть мстити не буду, здається вона зробить це за нас двох ліпше. Та я тут мало не здохла поки бігла. - вчепилася я за руку Богдана і притулилася головою до його плеча.

- Майя, ти чого? - підняв він моє лице і позаглядав мені в очі.

З близької відстані я бачила його довгі вії, щедрі морщинки біля очей і трохи переляк в очах. Відвела від нього погляд і знову притулилася головою до його плеча. Богдан примудрився обійняти мене і притулити до грудей. Здається обійматися з ним стає вже нормою мого життя. Отак і стояла збираючи себе до купки. Відпустила його, коли мій переляк трохи влігся, чекаючи наступної жертви, а бажання запустити руки йому під футболку трохи почало виходити з берегів

- Слухай гарпія, а як ти взагалі на той стіл залізла? - ховаючи власне збентеження, запитала я, оцінивши висоту столу.

- Я…я злякалася. - затинаючись дала вона змістовне пояснення.

- Богдан, - занила я, - пристріль мене а? Ніяких нервів на це шапіто не вистачить.

- Майя, - лагідно провів він долонею по моєму лиці, - не верзи дурниць.

- Ум, принциповий ти мій. - і від гріха подалі відійшла від нього. - Геть помріяти не даси. Ладно, я хоч одягнусь, раз мені так не спиться. - пробурмотіла я. І навіть повернулася до дверей, коли за руку мене зловив Богдан.

- Ти як? - прошепотів він лагідно погладжуючи мою руку великим пальцем. Його дотик розіслав тисячі мурах по моєму тілу, а така близькість чомусь видалася дуже чуттєвою. І від думок мене кинуло в жар.

- Все нормально. - відкашлялася я, бо й голос звучав, як нерідний. Нервово облизала губи і мало не застогнала зустрівшись з безоднею його погляду, який роздягав і обмацував всі вигини, обіцяючи щось позамежне. Я відчувала його, я бачила, як шалено билася жилка у нього на скроні, чула його судорожний подих. Нестримне бажання доторкнутися язиком до його трішки кривеньких зубів, відчути їх гостроту просто заполонило. Напевне я потягнулася до нього перш ніж мене змусив здригнутися різкий звук чогось, що полетіло на підлогу зі столу. Я вислизнула з його захвату, десь там, як крізь вату чуючи, лепет Шахиризади, яка скинула ножа на підлогу і кинулася як в останній прихисток в кімнату.

В кімнаті я обійняла себе руками, потім потерла руками лице. Видихнула. Так, а це щось новеньке, що я і про дівицю забула…Ну, він привабливий чоловік, хотіти його то нормально. А от так, щоб всього і собі і бажано зараз і надовго…і вважати кривенькі зуби дуже сексуальними…..і залипати на його губи….і глядіти його сідниці… А!!! Я подумаю про це потім. А зараз краще подумати про договір на поставку матеріалів, замовник, постачальник, умови поставки, відстрочка платежу…Натягла джинси і майку і майже згадала на скільки днів у нас було відстрочення платежу, хитрий маневр спрацював, все вляглося. Повернулася на кухню.

- Ладно мій серцевий ритм здається повертається в норму. І раз нікого не можна пристрілити, - виразно глянула на Богдана, який виглядав на диво незворушний і дівку, що продовжила стояли на столі, - займусь сніданком. - пройшлася я до холодильника, позаглядала, знайшла яйця. Дістала і зайнялася омлетом. Розбила яйця в миску яйця і підсунула їх Богданові збивати. Той глянув, взяв, сів до столу і почав збивати.

- Може злізеш? Поле і ліс поряд, ясно що мишки сюди іноді забігають, попри те, що я їм пастки ставлю і всяко того не бажаю. Але це малесенька мишка.

- ВОНИ не малесенькі. - замотала головою мегера. - Вони не тільки псують речі і продукти, але є і переносниками хвороб. Бубонна чума,сальмонела, содокоз, лептоспіроз, мишачий висипний тиф, туляремія і багато чого іншого не менш страшного. Ви хоч уявляєте, як це страшно виглядає? - пискнуло це чудо. - Я вже мовчу про стрічкових черв’яків.



Шаграй Наталья

Відредаговано: 10.03.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись