Зі мною темрява

Розмір шрифту: - +

Вісімнадцята глава

Проснулася. Оцінила солодку млість задоволення і дещо ниючі м’язи, перестаралися все ж. Таке враження, що мені кістки повиймали і я тепер желе. Ще навіть не відкриваючи очей обережно зняла важку і гарячу руку Богдана, з мого живота і блаженно потягнулася. Обережно, аби не розбудити його піднялася, попленталася у ванну.

Залізла в душ, зробила гарячу воду і радувала свої м’язи, а вони нили навіть в зовсім несподіваних місцях. Від спогадів вчорашньої ночі, я навіть трохи почервоніла. Натягла халат і пішла на кухню.

- Привіт! - посміхнулася я Богдану, який уже порався на кухні і робив каву.

- Привіт! - потягнувся він за поцілунком.

Ніжно поцілувала у відповідь, прикусила нижню губу, грайливо подразнила кінчиком язика. І за мить він підхопив під сідниці і я вже сиджу на столі. Він міцно притиснув мене до себе, однією рукою зарився в моє волосся і жадібно, чуттєво вилизував мій рот. Потураючи своїм бажанням я ще ближче притулилася до нього і з задоволенням підставлялася під його пестощі.

- Яке класне побажання доброго дня! - відсапуючись притулився він головою до мого лоба. - Тепер я розумію, чому кажуть, що поцілунок підіймає настрій. - оцінив свій стан бойової готовності Богдан.

- Поцілунок ще заспокоює нервову систему і запобігає стресам. - розсміялася я.

- У тебе губи розпухлі від поцілунків. - не зводячи очей з моїх губ він ніжно обвів їх кінчиками пальців.

- Це певно тому, що в мене була дуже насичена і неймовірна ніч, коли я кохалася до нестями.

- Так? У мене теж було щось неймовірне, я навіть думав, що зараз втрачу свідомість і то соромота така буде. - відійшов він від мене, розмішав цукор і подав чашку кави.

- Я б здивувалася. - уявила я собі цю картину.

- Як ти почуваєшся? - облапав він мене поглядом.

- Дай подумаю, у мене була пристрасна ніч, запаморочливий поцілунок і кава …та я в раю.

- Зі мною? - уточнив він.

- З тобою.

- Мені подобається це чути. - промуркотів він мені над вухом і мазнув по щоці поцілунком.

- Я так багато не цілувалася, - я прикинула, - ай, та вже давно так багато не цілувалася.

- Тяжко втриматися, коли ти вся така ладненька, солоденька, трохи з перчинкою і вся для мене. Так і хочеться тебе весь час торкатися.

- Пахне залежністю. - з сумнівом поглянула на нього.

- Та здається від першої зустрічі нею запахло. Як тільки тебе побачив, втратив дар мови, відчув, що моя і кожною здається клітинкою тіла рвався до тебе. Ніколи такого не почував, думав брешуть, коли розказують про кохання з першого погляду, коли бачать абсолютно незнайому людину і не знаючи ні імені, ні сімейного положення втрачають голову.

- Тобто голову ти втратив від жіночих ніг і грудей. - посміхнулася я.

- Ага, сексуальний потяг спалахнув миттєво. Коротше почуття просто впало з неба і я був безсилий щось з цим зробити. Вдень водив тебе за ручку, а по ночам мозолі натирав…

- М-да, романтик в тобі помер в страшних муках. - хмикнула я.

- Я виправлюсь. Я готовий. Буду вити пісні у тебе під вікном, тягати квіти, щоправда здається зрізаних квітів ти не любиш, ну можна в горщечках, носити кілограмами солодощі, всіляких плюшевих звірів, цяцьки брязкальця, в кіно водити, на курорт возити.

І здається говорить жартома, а в той же час з серйозними очима.

- З бажаннями ти вже визначився. - посміхнулася я.

- Так. Ще там на кухні. Усі сумніви, уся невпевненість померли від того пострілу. Втратити тебе я не готовий. Я хочу бути з тобою. - спокійно зі значущим важелем кожного слова сказав він.

- Я з тобою. - обдумавши кожне його слово відповіла я. - Я захоплена тобою. Але в моїй голові ще такий розгардіяш…

- Я зачекаю. - з полегшенням видихнув він. - Все нормально. - і лагідно провів пальцями по моїм губам, відтягнувши нижню губу. - Я так про це мріяв. - пробурмотів він і неспішно мене поцілував. Його губи пахли кавою, від нескінченного ніжного поцілунку в животі здається метелики загралися подарувавши карколомні відчуття.

- Господи, якщо ми так продовжимо то ніхто нічого вже не буде робити. - притулившись до його грудей жалібно пробурмотіла я.

- А що ти сьогодні планувала робити? - запитав він, полоскотавши подихом моє волосся.

- З позавчора мій телефон вимкнений. Навіть страшно його увімкнути. І підозрюю Сашко мені голову відкрутить.

- Є, ні. Нікому я не дам нічого тобі відкручувати. Поясни якось тонко хлопцю. Не хотілося йому б пишні похорони влаштовувати. - перебираючи моє волосся бовкнув він.

- Який в мене кровожерливий хлопець. Гаразд, щось придумаю.

- Ну, тоді ти розрулюй свої питання, а я займусь романтичним обідом.

- Що правда? Ти будеш щось готувати? - недовірливо покосилася я на нього.

- Піцу замовлю. - похлопав він очима. - Мені б не хотілося отруїти свою кохану жінку.



Шаграй Наталья

Відредаговано: 10.03.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись