Зі мною темрява

Розмір шрифту: - +

Девятнадцята глава

Ми з Сашком гризлися з приводу нашого «дорогого» конкурента. Ситуація була лажова. З юним нащадком батька великого бізнесу шансів домовитися не було. Він таки землі під ногами не відчував. Взагалі складалося враження, що пацан живе в паралельному світі. То певно не одна я відчувала, бо батько ним впевнено керував. По всьому виходило, що треба йди до його батька. От ми і дерлися вже котру годину з не в змозі, дійти консенсусу в діях.

- Має бути з розумом, раз сам підняв компанію, та й утримати її не так просто. Знайди його телефон. Спробую з ним зустрітися.

- Майя…там не має з ким говорити. Давай пошукаємо ще варіанти.

- Саш, я розумію, що ти переживаєш за мене, але деякі питання я маю владнати сама. У мене для цього є і досвід і бажання, а от якщо уже в мене не вийде домовитися, доведеться розширювати мої горизонти. І що в мені увесь час намагаються убити пацифіста, я намагаюсь його леліяти, але кожен раз жорстока реальність каже, що це нині не в фаворі.

- Іноді так буває. – філософські знизав він плечима.

- Іноді мене нудить від цього світу. Давай його номер. – вимогливо подивилася я на нього.

З легкою посмішкою він взяв мій телефон і набрав номер. Мені залишилося тільки натиснути виклик. І дочекатися поки трубку підіймуть.

- Слухаю? – голос у нього був низький і глухий.

- Георгій Едуардович, мене звати Данелія Майя Юріївна. Пропоную зустрітися і обговорити деякі неврегульовані питання.

- А ви думаєте зможете їх вирішити? – після деякої паузи, пролунало його насмішкуватим тоном запитання.

- Я буваю дуже наполегливою в досягненні поставленої мети. – з голосом сповненим соковитим сарказмом відповіла я.

- Я не люблю втрачати свій час даремно. – застеріг він мене. – Завтра о другій годині дня, приїздіть в мій офіс.

- Гаразд. – я положила телефон і дещо задумливо покрутила його в руках. Сашко запитливо дивився на мене.

- Хоча пристрілити було б простіше, судячи з розмови. - буркнула я.

- Усе так погано?

- Ну, він мене знає і навіть піду завтра на зустріч. Хоча, засранець він ще той. Прямо все,як я люблю.

- Поясни. Я не в’їжджаю в твої метафори.

- Розумієш , конкуренція — це суперництво між суб'єктами ринкової економіки за найкращі умови виробництва, вигідну позицію на ринку. Вона є тією ринковою силою, що забезпечує взаємодію попиту і пропозиції, яка урівноважує ринкові ціни. Метою кожного виробника є отримання прибутку, а отже, розширення масштабів економічної діяльності. Це об'єктивно спонукає виробників до суперництва за найвигідніші умови виробництва, найкращу позицію на ринку, смаки і переваги споживачів. Тому, коли з’являється сильний конкурент, це дає змогу змінюватися і рости нам.

- Але, коли менша конкуренція, тоді більший прибуток. - заперечив він.

- Ідеальних умов ніколи не буде. І чим більш ти еластичніший тим більший шанс у тебе швидше пристосовуватися до змін, які неминучі.

- Ти думаєш він про то знає? - хмикнув Сашко

- Чесно? Чим більше спілкуюсь з бізнесменами тим менше розумію, як вони заробляють гроші. Правда. Я іноді в їх діях не знаходжу ні логіки, ні економічної складової. Та ти сам чудово знаєш, як у нас заробляють, я зараз мовчу, про тих відчайдухів, хто реально працює на свій страх і ризик. Тільки у нас бізнесмен приходить до влади то відразу починають набивати свої кармани, працювати на сім’ю, свій бізнес, друзів. Проводять тендери, які все одно йдуть через жопу ще навіть на етапі їх складання. Самі ж з цим стикаємося. І перебуваючи біля корита люди якось втрачають відчуття дійсності, чи може ми вже всі з рваними душами, тут тяжко сказати…- задумалася я. - Але тільки турнули з влади, так і бізнес закінчився. То я вже навіть не знаю, хто і що тут знає. - зітхнула я. - І поміть я вся така в рамочках. – і я зробила жест, як в лапках, мала це на увазі.

- Я оцінив. – прижмурившись, ліниво відказав він.

Я навіть психувати перестала, мої думки були зайняті майбутньою зустріччю. І вже дійшли навіть до самого найгіршого випадку. Дивне створіння все таки людина, спочатку шок, не сприйняття, відторгнення потім роздуми і чим більше прокручуєш ситуацію в себе в голові тим більш спокійніше її сприймаєш. В моїй голові будувалися схеми і прогнози розвитку подій.

- Так, як говорив Ейнштейн : « Уява важливіша, ніж знання». А найкращі рішення іноді просто бувають найпростіші. Коли тобою рухає прагнення до перемоги і бажання досягнути успіху, то головна ідея вірити в успіх.

- Це весь план? То я сподіваюсь ти жартуєш? - осудливо покосився Сашко на мене.

- Та, які там жарти, серйозна як смертельний гріх. Є два крайніх варіанта вирішення питання: перший - це позитивний варіант, другий - це негативний. Далі купа варіацій між ними. Та, що гадати, спробуємо розвідку боєм, далі розберемось по ситуації. Все далі розберемося по ходу.

- Що з тобою відбувається? - задумливо подивився він на мене. - Ти вся сяєш і неймовірно добренька?

- А раніше я була тускла і зла? - підняла я брову в запитанні.



Шаграй Наталья

Відредаговано: 10.03.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись