Зі мною темрява

Розмір шрифту: - +

Друга глава

Ранок, розпочався жахливо. Я перенюхала масу пляшечок перш ніж знайшла шампунь, з маскою для волосся було легше, але банка випала з рук і звісно я посковзнулася і болячи приложилася ліктем і попою. Змії б удавилися від заздрощів від знатного мого шипіння. З душу я вийшла майже ціла, всього ще разочок легенько ошпарила себе гарячою водою.

З одягом мені допомогла Світлана. Трикотажна сукня була найменшим злом, принаймні там не було варіантів, що блузка може розстебнутися чи спідниця перекрутитися. І я вже втомилася, я почувалася невпевнено, та що там я почувалася, як старшокласниця, яку перевели в нову школу. Навіть руки трохи тремтіли, коли я каву пила і слухала турботливе бурмотіння Світлани, внаслідок якого в мене склалося враження, що вона не на роботу допомагає мені зібратися, а як мінімум на війну зі всім всесвітнім злом, коли я буду озброєна лишень добрим словом.

Видихнула. Зусиллям волі всі вагання я загнала глибоко в середину, одягнула, як рицар обладунки впевненість, видихнула, зібралася з мужністю. І Світлана провела мене у вітальню де я мала познайомитися з моєю персональною нянькою.

- Майя, познайомся це Богдан. - знайомив нас Олег, який трохи ніяково себе почував. Я простягнула руку.

- Дайте вашу руку. – попросила я. І мою долонь обхопила міцна, широка чоловіча рука, я потисла руку. – Приємно познайомитися, Богдан.

- Мені також. – низький і глибокий тембр голосу відразу змусив прислухатись до нього і оцінити його, як приємний. Від нього приємно пахнуло, аромат був трішки терпкий,з п’янкою сумішшю мандаринки, грейфрукту, коріандру і кедру. М-да, такий аромат був красивий, дорогий і органічний. Я посміхнулась думкам, що промайнули.

- Тоді я думаю, не буде проблемою розпочати вже робочий день. Олег, подай будь-ласка мій телефон і сумку. – попросила я чоловіка. Коли він передавав мені речі я відчула як його пальці ледь помітно тремтять . Схоже він хвилювався, не солодко йому прийшлося зі мною.

- Добре. Наш план на сьогодні. Зараз ми з вами Богдан в офіс, який знаходиться…

- Я знаю де знаходиться ваш офіс,– не дав мені закінчити Богдан. - Я вивчив усі маршрути і розташування вашого офісу.

- Гарно. - я сподіваюсь, що я мило посміхнулася. - Кілька годин на роботі і ви знову відвозите мене до дому. Все просто. Основне завдання не дати мені вбитися самій. Хто б міг подумати, що цей світ суцільна небезпека для сліпої, безпорадної жіночки.

- Майя! - трагічний шепіт Олега, змусив скривитися.

- Хоч сарказм залиш мені…- закотила я очі. - Все гаразд жива, здорова і то радість. Ну, тоді не будемо тягнути кота за …хвіст. - похапцем замінила я слово, яке так і рвалося на волю.

- Добре. Гарного дня. І Майя, якщо щось піде не так, відразу набирай мене. - занепокоєно вмовляв мене Олег.

- Олег. Все нормально. Я тебе люблю. Гарного тобі робочого дня. Богдан, поїхали. - попросила я.

- Тоді вашу руку…- виникла пауза, після чого він обережно взяв мене за руку і ми пішли до машини.

- На чому ми з вами їдемо? – проявила я цікавість.

- Субару Форестер. – лаконічно відповів Богдан.

Він відкрив двері і я навпомацки сіла. Довго не могла пристебнути пасок безпеки.

- Та бодай йому!!! - проричала я.

- Вам допомогти? - запитав Богдан. Але руками мене не чіпав.

- Сама впораюсь. - огризнулася я. І з якоїсь спроби то в мене вийшло. І від свого запалу злості я навіть заскреготіла зубами. Видихнула. Відкинулася на сидіння. Може заспокійливих попити? Тоді я буду сліпою і спокійною неміччю. Угу, бо сліпа стервоза якось жалюгідно виглядає. Схоже я також хвилююсь більше ніж думала. Зосередитися на роботі, це завжди допомагає не думати про темряву перед очима. Диявол, як же це тільки важко.

- Майя Юріївна з вами все добре? – задав запитання Богдан. І я змусила себе видати легку посмішку, він ще й спостережливий.

- Так. - легко сказала неправду я. Ще тільки копатися в мені невідомому охоронцю не вистачало.

Доїхали ми швидко, схоже обрав найоптимальніший шлях. Він зупинив машину.

- Ми приїхали. – сказав він і вийшов з машини, за хвилину дверці з моєї сторони відкрилися і він взяв мою руку і допоміг вийти. Закрив машину і так же за тримаючи мене за руку ми зайшли в будівлю.

- Доброго ранку, Майя Юріївна! – пролунав здивований голос охоронця.

- Доброго ранку! – легко посміхнулася я. – Богдан ліфт на право, третій поверх ліве крило. – віддала я вказівки і ми пішли далі. Як тільки ми піднялись, здається шум офісу затих, почувся шепіт і здивовані вигуки.

- Доброго ранку! – зично привіталася я до усіх. – Хороша новина я повернулась і погана новина я повернулась і починаємо працювати.

- Доброго ранку! Майя Юріївна, я рада, що ви повернулись, – підійшла Дар’я, я протягнула їй руку вона взяла руку і провела мене в мій кабінет.

- Познайомтесь Дар’я - це Богдан, влаштуй йому будь-ласка робоче місце, він мої очі. Богдан - це Дар’я мій відданий і незамінний секретар. До неї можна підійти з усіма питання, які у вас можуть виникнути.



Шаграй Наталья

Відредаговано: 10.03.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись