Зі мною темрява

Розмір шрифту: - +

Одинадцята глава

Безуспішно повертівшись в ліжку чорт його знає скільки часу в надії заснути і вволю натішившись прителепкуватими думками, які хаотично скакали сайгаками в голові я здалася, піднялася і пішла на кухню в надії знайди засіб, яким би можна було цей феєрверк в голові спинити. Як тільки увімкнула світло, то за столом побачила спершу мені здалося, що нечисть і я мало не заверещала, та тільки прикусила руку, впізнавши путану.

- Якого чорта ти тут сидиш в темряві? - прошипіла я. Грудочка нещастя витріщалася на мене своїми нереально величезними очима на бліднючому лиці.

- Мені там страшно.. - щось так ледь чутно пробурмотіла вона і опустила голову.

- Ага, мені теж було страшно, коли я тебе тут побачила. - уже спокійніше відповіла я, коли моє серце навіть перестало проситися вийти і подивитися, а що тут цікавого робиться. Полізла в шафку, дістала вино поставила його на стіл, пошипіла і продовжила розкопки, пам’ятаючи, що десь тут я колись залишала славнозвісну валер’янку.

- Таке враження, що домовики в хованки граються зі мною. - пихтіла я, продовжуючи пошуки.

- Майя все гаразд? - в дверях стояв Богдан і обводив нас запитливим поглядом.

- Все супер. Просто мої емоції грають моїм мозком в теніс. Уже задовбали. Хочу їх вкласти спати.

- Що?! - суворо подивися він на мене.

- Та валер’янку шукаю, а не те, що ти подумав.

- Ага, з тобою моє системне мислення постійно виходить за межі можливого. - потер він лице. - А ти що тут робиш? - повернувся він до мадам дю Баррі.

- Я…боюсь…- пискнуло нестерпне створіння.

А я на щастя знайшла валер’янку в пігулках. Відразу собі штук десять видавила на долоньку і за один раз заковтнула, налила трохи вина , ним і запила. Подивилася на вібруючу тушку за столом, видавила штук п’ять пігулок, набрала в склянку води.

- Бери. - простягнула їй пігулки. Тремтячими руками взяла, ковтнула і навіть запила, я здається навіть чула, як цокотять її зуби об склянку.

- Тобі немає чого боятися. Ти не одна і я не дозволю, щоб з кимось з вас щось сталося. - спробував до неї достукатися Богдан. То все одно, що ситом воду носити, вона ще більше забилася в куточок. - Ти ж не можеш тут сидіти всю ніч. - зробив ще одну безуспішну спробу Богдан і перевів нещасний погляд на мене.

- Вона мені тут не заважає.

- А! - застогнав він. - Відчуваю себе проклятим. - Так, - повернувся він до неї, - йди спати.

Я оглянула вперте тільце і хильнула ще трішки вина. Богдан уже зрозумів свої безперспективність спроб, бо вхопившись руками за голову і гірко видихнув.

- Їсти вона завтра буде не в стані готувати. - прошепотів до мене. - Солодких вам снів. - розвернувся і пішов.

- Скотина така. - буркнула я зла, що мені вибору то не залишив. Тепер уже тяжко зітхала я, роздумуючи, що ж з моєю кармою не так.

- Гаразд, ти можеш переночувати в моїй кімнаті. - здалася я. - Бери ковдру і подушку. А-ля Моніка Левінскі давай рухайся. - підігнала я її оцінивши скляні очі. І для переконливості розтягнула губи в лагідній посмішці серійного вбивці. Дивно, подіяло, чудо похлопало оченятами, потихенько піднялося і пошкробало в свою кімнату.

- Страйк, блін. - буркнула я і одним ковтком допила вино.

З кімнати вона вискочила набагато швидше, як там її чекало все лихо світу. Похитала головою і пішла в свою кімнату. Притягнула до краю свою ковдру, показуючи, що вона може лягти на ліжко, порив запропонувати їй спати на килимку я задавила в зародку, то вже було надто дріб’язково. Я лягла на свою половину, вона на свою десь там з краєчку і запанувала тиша. Я навіть спробувала заснути, правда трохи заважало те, що дівицею трусило.

-Та, що ж за життя таке? - простогнала я і повернулася до неї. - У мене вже ліжко все труситься. Слухай, що ти робиш зараз? Це нервове, розслабся і зараз все мине.

- Я н..не можу це спинити.

- Тьфу ти Господи, в моєму ліжку лежить коханка мого чоловіка і я її заспокоюю. Комусь про це скажеш сама приб’ю. - присунулася я до неї і обережно положила руку їй на живіт. - Блін холодна, як жаба. Та не смикайся. - прошипіла, коли вона підскочила на місці. - Відчуваєш мою руку в себе на животі, тепер зосередься і глибо вдихни через ніс, так, щоб моя рука в тебе на животі рухалася. Затримай подих порахуй до трьох. Повільно видихни ротом рахуючи до шести. Дихання животом дозволяє розслабитися і досягти внутрішнього спокою. І вона трохи як попало, та все ж почала робити, те, що я їй сказала. - От, бачиш теліпає тобою вже менше. Продовжуй і може навіть вдасться поспати.

Не знаю, що там допомогло більше, чи то валер’янка подіяла, чи то дихання, чи тепле ліжко, але вона затихла і навіть засопіла. Я обережно відкотилася від неї, героїчно переживши той момент, що я щойно обіймала коханку свого чоловіка. Мене трохи пересмикнуло і я забилася на край ліжка, загорнувшись в ковдру, як в кокон. Ні про що не думати, як мантру повторювала я установку. Ні, мій власний сарказм не буде з мене знущатися…заскрипіла я зубами. Та він все розважався і про постільне приладдя з семи букв. Правильна відповідь коханка. І про те, що вже коли дружина дізналася про коханку, то нехай тепер коханка забирає дітей з садочку і картоплю підгортає... Звідкіль же це все береться в моїй голові?!



Шаграй Наталья

Відредаговано: 10.03.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись