Зі мною темрява

Розмір шрифту: - +

Чотирнадцята глава

Відчуття голоду витягло на кухню. За столом з чашкою чаю сиділа краля. Я так зрозуміла з Богданом вони зустрічаються тільки в моїй присутності. Забавно. Сьогодні у нас плов і салат. Насипала і сіла в протилежну сторону від маркізи де Помпадур.

Жувала мовчки, перебуваючи десь там в мареві думок. Геніальні рішення вони знаходяться досить просто, спочатку ти збираєш всю можливу інформацію, перебираєш її, поєднуєш з різними найнеможливішими варіантами і раптом приходить рішення, що є найоптимальніше та найліпше. І я чесно перебирала всі варіанти.

- Щось сталося? - почувся її невпевнений голос. - Щось з Олегом?

Дожувала. Ковтнула.

- Можна мені від початку логіку твоїх роздумів? - поцікавилася я, розглядаючи її стривожений вираз обличчя.

- Ви зажурена і нічого не кажете…- навіть вперто дивилася вона на мене.

- З Олегом все нормально. Ефектно врізати дуба він не збирається. Навіть починає вже бісити усіх довкола. - відповіла і почала жувати далі.

- А...більше нічого не трапилося? - вельми своєрідно сформувала вона питання.

- Якщо ти про благовірного? То те, що ми сидимо тут підтверджує, що він ще десь бігає сайгаком. - в надії повернутися до своїх роздумів відповіла я. Та те з яким жадібним інтересом вона витріщалася на мене, натякало про те, що їй хочеться поговорити. Поговорити тут не має з ким, тому своєю співбесідницею дівиця вирішила зробити мене.

- Любонька ти даси мені спокійно поїсти? - запитала її.

- Так. Звісно. - стримано сказала вона, а прозвучало як та жери хоч мою душу падлюка така.

- Ну, що ще? - здалася я.

- Ви мене ненавидите? - навіть не дивлячись на мене запитала вона.

- Таке враження, що ти мені в нагороду дісталася за всі мої минулі гріхи. - підняла я голову до стелі і тяжко видихнула. - З чого ти собі придумала, що я тебе ненавиджу? Ненависть це наче антипод любові. Ненависть і любов це проявлення інтересу, небайдужості. Коли приходить байдужість то немає вже ні ненависті, ні любові.

Чим більш розвинута людина, тим менш характерна для неї ненависть. Там трохи інша вже мотивація цікавістю, турботою, любов’ю. Якщо необхідно щось з життя прибрати, то це можна зробити і без ненависті. Гарна прибиральниця не прибирає сміття з ненавистю, вона це робить з любов’ю до своєї справи.

- А сміття то я? - стиха запитала вона.

- Ні, то радше для прикладу. - втомлено потерла я лице. - Я серджусь на себе, що нічого не помітила. Я розчарована Олегом, який нічого не сказав. Я зла на нього. Я не виходила заміж за слабкодухого. То ж не можу зрозуміти в який момент все змінилося. Як чоловік якого я любила, підтримувала, вірила в нього пішов на зраду? - запитливо глянула я на неї, вона сиділа, прикусивши губу і уважно мене слухала.

- Я не тримала його біля себе кайданками. І виходячи заміж я ж не здобувала чоловіка на все життя. Більше то я вважаю, що то нормально коли люди, по різних причинах розбігаються, а не псують життя один одному, аж до самої смерті. Якщо ти вже став нещасний зі мною, то чого просто не вийти з відносин? Це було б набагато правильніше. І ми б тоді не опинилися в цій дурній і небезпечній ситуації. А той факт, що він розлюбив мене і знайшов інше кохання прийняла б. Постраждала, переймалася, оцінила життя по новому, та зрештою рухалася б далі. Біль з часом вгамується. Але ні, видно то йому було незручно. Тому кохаючись з тобою він повертався до мене. Цілував мене як і всі роки до того, розповідав, як в нього день пройшов, будував зі мною плани на майбутнє, як ні в чому не бувало. І те прекрасне, що було колись між нами перетворилося в щось потворне.

Якщо говорити алегоріями то для мене справжній чоловік, він як вовк, або один, або з однією вовчицею на все життя, а не хтивий баран, що бігає за овечками. Не приймай мої слова близько до серця. І якщо вже випало тобі зустріти іншу жінку. То май мужність не ховатися за спинами жінок. Розповідаючи байки, чого в тебе їх дві, бо ту ти любиш, а ту ти не можеш кинути і купу причин наводячи, який ти благородний, що змушений залишитися з нею, і терпіти її поряд себе.

І історії про те, що винна дружина, недолюбила, недогляділа, трохи далекі від істини, коли врахувати, що дружина на рівні чоловіка працює і на своєму хребті роль берегині вона не може самотужки тягнути. Коли людина обманює, вона робить свідомий вибір. І прикриватися тим, що винна дружина, що він зрадив то ницість. Як мінімум винні обоє, тому що шлюб їх виявися не таким вже й міцним.

Але найбільшого удару зазнало моє самолюбство, бо виявляється моя уява про мого чоловіка - це зовсім не сам чоловік. А з тим, що я зараз бачу, я не буду. Не хочеться. Чоловік, якого треба завойовувати і утримувати не мій чоловік.

Я достеменно знаю, що всі ми різні. Я працюю в будівельній компанії в якій більшість є чоловіками. Я щодня стикаюсь з тими у яких крильця опускаються від найменших труднощів , іншим, щоб вони кудись полетіли треба надати прискорення…іноді ногою, бо їх так нічого не цікавить, що іноді стає просто страшно. Я бачу скупих лицарів, які намагаються навіть на своїх дітях економити, не бажаючи їм виплачувати аліменти. Деспотів, цей тип ти знаєш. Не будемо на ньому загострювати увагу. Егоїстів, яких цікавлять тільки вони самі. Дон Жуанів, що жодної спідниці не пропустять. Вічних хлопчиків, які не зважаючи на вік і зріст є всього лише великими дітьми, які абсолютно безпорадні в цьому житті. І чоловіків, які впевнені в собі, які знають чого хочуть, які ставлять мету і йдуть до неї. У яких теж бувають моменти відчаю, які теж можуть зі мною за чашкою коньяку поділитися наболілим. Але з ними цікаво. Поряд них хочеться бути.



Шаграй Наталья

Відредаговано: 10.03.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись