Запали мене

Розмір шрифту: - +

Розділ 4

Зайшовши в ліфт,Білл навіть не звернув увагу на мою присутність …дивна сімейка,брат божевільний,ще й Білл такий ж. Він протягнув мені руку і допоміг сісти в автомобіль на переднє сидіння. 

Лише при світлі нічного міста мені вдалося розгледіти цього хлопця в усій красі…або це так діяв алкоголь на мій організм. 

Він не був хлопцем моєї мрії але чимось привертав увагу. Всю дорогу ми їхали мовчки і навіть не зустрічалися поглядами. Можливо він був настільки сором*язливим,або я так сильно йому не подобалася…все ж ,дивний!


Доїхавши до хостела , він допоміг мені покинути його автомобіль,і ніжно поцілував руку на прощання.Один келих вина зробив мене дуже сміливою,і я звернулася до нього:


-Білл,тобі не зда*ється що ти дуже дивний.Весь шлях ми їхали мовчки,а тепер ти цілуєш мою руку…і знову жодного слова ,з тобою все в порядку ? І брат твій якийсь дивний.- З насмішкою і злістю говорила я йому , але у відповідь він лише розвернувся до автомобіля , і голосно грюкнув дверима.


-БОЖЕВІЛЬНИЙ!-кричала я йому у слід.


Вибившися із сил ,перезавантажена безліччю запитань я стомлена упала на ліжко. Прокинулася я близько 10 години ранку…хоча в планах було о восьмій. Сьогодні я планувала піти прогулятися містом,побути наодинці з своїми думками.Але це мені не вдалося. Вийшовши з кімнати хостела,я помітила на підлозі конверт…хм..цікаво. Я взяла його,і повернулася назад ,лист був адресований мені…так МЕНІ,я перечитала декілька разів і переконалася в цім на 100%. У конверті була записка у якій було призначено місце зустрічі “ Емпайр-стейт-білдінг”-це була 103 поверхова офісна будівля. Цікаво,цікаво…я не роздумуючи одяглася і пішла. Сьогодні я одягнула чорні джинси та білий топ. На вулиці було досить тепло…але про всяк випадок взяла джинсовку.
В листі час не було вказано тому я прийшла вже ближче до 14:00. Емпайр-стейт-білдінг,був незвичайним,ця висока будівля приманювала до себе велику кількість туристів,які пробивалися один за одним. Я увійшла в середину,штовхаючи туристів…цікавість що ж буде далі добивала мене. Хоча я була і дуже сміливою,але страх підкрадався до мене,я боялася побачити хто ця людина. Куди іти мені далі я не знала…і тут до мене підбіг хлопець з капюшоном на голові ,обличчя його не було видно…серце  зупинилося на хвилину,так сильно я ще ніколи не боялася. Страх настільки заполонив мене,що я навіть кричати не могла,а просто покірливо тягнулася за цим хлопцем. Я не розуміла куди мене тягнуть…
Аж раптом він повернувся до мене,і зняв капюшон…це був Нейтан,цей божевільний!
-Привіт Лія,хотів вибачитися за вчорашній випадок на сіменій вечері-з усмішкою відповів він…він ще посміхається?
-Нейтан ти це зараз серйозно?-я ледве не отримала серцевий напад,а ти хотів вибачитися?-та ти взагалі,не підходь до мене…я  не розумію чому ваша сім*я так прив*язалася до мене.-зі злістю відповіла я , і відсторонилася від нього.
-Зараз я не можу тобі це розповісти,якщо ти погодишся на одну умову…-не встиг він договорити свою умову як я його одразу перебила…
-Я взагалі вважала що ти божевільний!-У вас це сімейне ставити якісь,умови,призначати зустрічі-я не бачу сенсу взагалі спілкуватися з тобою!
-Лія , ти дуже гарна дівчина,дай можливість мені договорити-благально глянув він на мене.
-Пфф,ти це зараз серйозно?Гадаєш за один комплімент,я буду падати до твоїх ніг? Івислуховувати твої пропозиції?-я швидко обернулася і почала тікати,куди…навіщо?…я не розуміла
Я розраховувала на інше життя в Нью-Йорку, я гадала тут буде краще , я зможу налагодити його…як сильно я помилялася. Знайшла вбиральню і зачинилася в кабінці…не знаю скільки часу я там просиділа ,але в кабінку постукали. Заговорив знайомий мені голос Нейтана.
-Нейтан,я тебе дуже прошу залиш мене,я працюю в твого батька,і це не дає тобі можливість дізнаватися мій адрес,призначати мені зустрічі,надавати якісь умови-зрозумій це , і залиш мене-схлипуючи відповіла я.
-Красуне,я не договорив , я все тобі розповім якщо ти погодишся піти зі мною в парк розваг…-все ще таким веселим тоном продовжував він.
- Чому я повинна кудись з тобою іти ?
-Щоб дізнатися те що тебе цікавить…
Ще обдумавши декілька хвилин,я погодилася,і вийшла з кабінки.Він різко схопив мене за руку і поволік за собою…
-Я тебе прошу відпусти мою руку,якщо я погодилася з тобою піти,це не дає тобі можливість тримати мене за руку.-грізно говорила я .
-Ммм…а я вважав що дає.-сміючись говорив Нейтан
-Ти ненормальний,покидьок…закрийся будьласка, і тихо іди в стороні.
-Як побажаєте міс Лія!
За сьогодні він лякав мене ще більше. Таке відчуття що він під дією якихось наркотичних речовин…адекватна людина так не поводиться . Ми піднялися на другий поверх…і перед великими білими дверима він закрив мої очі руками…я прогарчала,давши зрозуміти йому ,що мені це не подобаються. Але його це не зупиняло.
Він забрав свої руки і я побачила щось дивне…це був атракціон,біля якого було безліч туристів. Я підійшла ближче щоб прочитати його назву…”New York Sryride” імітатор повітряної подорожі по місту. Триває атракціон 25 хвилин.
-Ну що,хто перший?-звернувся до мене Нейтан.
-Якщо ти джентельмен,то перша піду я!- впевнено вимовила я.
-Це було приголомшиво,дякую тобі за таку можливість відвідати цей атракціон…-говорила йому я коли ми вже виходили з зали.
-Це дрібниці,зараз тебе чекає ще більш приголомшливий вид….
Ми піднялися ліфтом на видовий майданчик …він був правий , вид з висоти птичого польоту був неперевершений,в якийсь момент мені захотілося стати птицею…але Нейтан перебив мої мрії.
-А тепер давай відійдемо від цієї великої кількості туристів,і поговоримо.
Я кивнула і ми відійшли…і одразу попросила його розповісти про себе. 
-Це буде довга розмова,тому давай я замовлю нам чогось поїсти і сядемо тут.-це було ввічливо з його сторони,я вже дуже зголодніла тому і не стала відмовлятися.
Вже через декілька хвилин офіціант приніс два “Цезаря” і два лимонада. На диво він вгадав ,що я люблю цезарь і лимонад. 
-Ну так,ти почнеш мені розповідати щось про себе,чи ми будемо сидіти і мовчати?-подивившись в його сірі очі мовила я , його гарні очі заспокоювали мене. Я хотіла продовжувати дивитися в них,але це би було дуже дивно.
-Звичайно…-мені 24 роки,вчився на редактора ,але на роботу так і не пішов…-швидко обірвав він.



Alexsandra Tkach

Відредаговано: 11.06.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись