Запроси мене

Розмір шрифту: - +

22


Сирість, глухе каркання ворон і сотні похованих людей були символами Хайгейтського цвинтара. Містер Мордвін впевнено йшов вперед, іноді подаючи голос і запитуючи, чи не втомилася Джульєтта. Здається, він перестав щадити кого-небудь, в його сірій речовині зародилася ідея, як одночасно покарати валіра і зробити так, щоб міс Роусен відчула та прийняла своє покликання. Її войовничий настрій і бажання помститися били через край. Ніколи ще містер Мордвін не бачив свою ученицю настільки злою і жорстокою.

Хайгейт зустрів їх привітно і одночасно сумно. Він знаходився в шести милях від центру Лондона, ваблячи красою місцевої природи. Він привертав увагу мандрівників, як дорогий метал, − виблискуючи яскраво і незабутньо.

− Мені не подобається тут, не дуже-то привітне місце, − сказала приречено Джулі.

− Кладовище! Це тобі не затишна школа св. Георга з натовпом голодних учнів. Тут тільки мерці, причому не завжди вони мають людську подобу.

− Скоро Хайгейт дізнається, що таке галасливі компанії. Я так втомилася, боюся, що нас уб'ють раніше, ніж я побачу батьків.

Історик непомітно зітхнув, прекрасно розуміючи, що батьки Джулі давним-давно мертві, або стали монстрами, як і Крістіна Дойл. Він сподівався, що Хельга встигне привести допомогу. Спостерігач знав, що міс Роусен повинна стати частиною великої місії по знищенню демонів на Землі.

Повіяло чимось злим. Джулі з істориком побачили Роберта, Анну, її чоловіка і декілька незнайомих вампірів, які злісно дивилися на людей, неначе пекельні пси.

− І ангели заплакали, і демони вибралися з пекла, − проспівав Роберт чаруючим голосом.

− Навіщо ти привів її з собою? Ти бездушна тварюка, Мордвін, − по-батьківськи вилаяв Роберт історика. Вампіру подобалася маленька сусідка, яка бавила його своєю сміливістю і бунтарським характером. Він не хотів, щоб вона постраждала в сутичці за мир.

− Знущаєшся, довго ж я тебе не бачив. Якби не я, ти б убив її… Чи ти плетеш інтриги за спиною своєї кровної родини? − спостерігач вказав на Анну і містера Вандерсона.

− Ви не підете звідси живими, − прошипів Роберт і сумно посміхнувся.

За спиною в історика з'явилася Хельга з групою озброєних людей. Вона з грацією кішки наблизилася до Роберта і викрикнула:

− Це ми ще подивимося, хлопчику.
Джулі оторопіла: все почалося так швидко, що тільки лунали нелюдські крики. Валіри атакували, як досвідчені воїни, прокушували шиї і сичали, коли кіл Хельги і містера Мордвіна втикався в серця.

Тендітна і жіночна Анна билася, як дика кішка, показуючи гострі зуби. Джулі подивилася на свої руки і усвідомила, що безнадійна в цій битві, однак чекати вона більше не могла через особисту помсту. Дівчина кинулася в нерівний бій. Її миттєво атакував вампір, монстр, якому було байдуже як її звати, чим вона захоплюється та скільки їй років.

Мерзенний незнайомий вампір напав на неї ззаду. Він міцно схопив її за талію, стиснув руки і потягнув до містера Вандерсона. Джульєтта виривалася, брикалася і намагалася відбиватися, але виглядала смішно і безглуздо.

Вільям Вандерсон єхидно посміхнувся і поманив пальцем Джулі. Дівчина знала, що через декілька хвилин стане закускою для чоловіка Анни і покине світ назавжди.

− Відпусти її і візьми мене, чудовисько. Ти забрав у мене сестру, я буду боротися з тобою до останнього, − відповів Алекс, стискаючи кіл в руці.

Сміх Вільяма прогримів на весь цвинтар і змусив ворон покинути свою обитель. Алекс не очікував подальших дій найстарішого вампіра, а поліз на пролом до нього. Джулі була вражена тим, як рухався брат Крісті: швидко і граціозно, він вів себе так,  ніби все життя провів на тренуваннях. Енергію, яку випромінював Алекс, можна було порівняти з ударом морської хвилі.

Містер Мордвін вбив чергову тварюку і попрямував в сторону Джулі, яка стояла, як камінь та не ворушилася. В голові промайнули дві огидні думки: вона нікчемна і батьки більше не будуть поруч з нею.

− Здається, я помилився, і майбутній  спостерігач був у мене завжди був під носом. Джулі, Олександр тільки що розправився з Вільямом і помстився наполовину за свою сестру, − гірко промовив містер Мордвін, дивлячись, як брат Крістіни розглядає попіл на траві.

− Вона зараз вб'є його, − підхопилася Джулі, вказуючи на вампірський образ Анни.

− Хай допоможе мені Господь! − вигукнув історик та побіг до знесиленого Алекса.



Sabrina Loveless

Відредаговано: 15.02.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись