Зникла

Розмір шрифту: - +

День другий

Як у воронку мене затягував жах, я бачила западню я її розуміла, але все одно у ній опинялася. Я прокинулася від власного шаленого серцебиття і липкого відчуття страху. Годинник показував половину 5 ранку, в ліжку мені не хотілося залишатися, пішла в ванну. Ввімкнула гарячу воду і декілька хвилин просто постояла, дістала шампунь намилила голову, ще трішки постояла дістала маску для волосся. Прості і звичні рухи заспокоїли. Жах відступив і навіть дихати стало легше. Після душу залізла в улюблений халат і пішла на кухню, варити каву. Ну, що ж ранок розпочнеться раніше ніж я планувала. Пила каву і складала плани на день. Свою буденну роботу я поки, що зможу залишити на напарницю, а от всі мої плани кружляли довкола зникнення Поліни. Синові приготувала суп і сандвіч і викликала таксі і поїхала за машиною, яка так і залишилася у мене на роботі. Злорадно набрала номер Бойка. Відповів сонний голос.

- Прокидайся! Вже сонце очі відкриває. Страшенно хочеться поговорити. Буду за 20 хвилин.

- Власта, за що ти мене так ненавидиш? - прошипів він.

- В 6 ранку я сама любов. - збрехала я, бо щиро ненавиділа в даний момент весь білій світ.

Положила телефон в сумку, розрахувалася з таксистом і пересіла в свій рідненький автомобіль. По дорозі заїхала на заправку і купила дві кави.

Бойка я зустріла перед його парадним. Виповз він з траурним виразом обличчя, але в машину сів, простягнула йому каву, йому чорну, собі взяла лате.

- Ну, що сталося, за що ти мене витягла в таку рань з ліжка? - позіхав він у весь рот.

- А мені за що підсунув Полянського? - лагідно запитала я. Сергій відвів погляд в сторону.

- Там, щось незрозуміле. Може ти зможеш допомогти. - видав він, понуро розглядаючи свій стаканчик з кавою.

- Бойко я не гадалка. Я не слідчий. Я не вмію шукати зниклих дітей. Ти мене по що звів з цим оголеним нервом, від відчаю і страху за свою дитину батьком?

- Ситуація була така нехороша. - визвірився він. - Я ж теж людина.

- Коротко, чому там все так погано?

- Не знаю, історія майже містична. - видихнув він. Дівчина пропала серед ночі, все ніхто нічого не бачив і не чув. Ми нічого не змогли знайти. А ми шукали. Жодної зачіпки, жодного свідка, там камер, як у собаки бліх і якимось дивом вони не працювали, жодна з них. Територія охороняється. А дівчина зникає з будинку який теж стоїть на сигналізації. - розпалювався він переливати від ситуації все і так погано до ситуації то все підступи темних сил. - Полянський це й ще темний на всю макітру. - буркнув він.

- Сергійко, не нагнітай. Печаль твою я почула, але не зрозуміла. Тому, давай ще раз. Що з колом близьких людей?

- А, нічого. У всіх, окрім Полянського, стовідсоткове алібі. І все впирається в нього, таким жирним натяком. Та, мені мало віриться, що то він винен. А якщо це неблизькі люди, то думати про якого новоявленого…- він замовк і хмуро покосився на мене. - Йосип драний, як же мені все це не подобається.

- Може хтось бреше?

- Слухай ми першим чином перевірили усіх рідних. І я жодного разу не Бог, щоб знати все напевне.

- А що там з вітчимом Поліни?

- Домогосподарка разом з дружиною підтвердили його алібі, а ну і ще камери показали, що з дому ніхто не виходив.

- Ти ж знаєш в Україні щорічно зникає понад 5000 дітей. І близько 75% зниклих дітей це підлітки від 13 -17 років, які йдуть з дому. Якщо їх умовно розділити на дві групи то перші йдуть з інтернатів та неблагополучних сімей, а в других перехідний вік, а тут і кохання і непорозуміння з батьками і бажання самотності.

- І за статистикою 86% дітей знаходять в перші дні. - тяжко зітхнув Бойко. - І ми перевірили прилеглі території підвали, люки, підземні комунікації, зруйновані будівлі, траншеї, кар’єри. Тому, мені так сильно не подобається ця справа. Є зниклі діти, доля яких нам так і ніколи не стає відомою. Не хотілося б …- він не закінчив речення, але і так було зрозуміло, чого йому б не хотілося б.

- Я тебе так зараз ненавиджу. - прошипіла я. Він тільки опустив очі додолу. - У кожного з батьків холоне кров коли він читає, про зниклу дитину. Інстинктивно виникає думка, а якщо і моя дитина зникне, її заберуть, вкрадуть, або втече з дому. Я знаєш уявила якби я отак прокинулася, а моєї дитини не було дома. І від таких думок мені хочеться бути подалі. Тому давай ще раз, що робили?

- Перш за все збирали інформацію про зниклу дитину. - дивився вовком на мене Сергій. - Її звички, інтереси, стан здоров’я. Аналізували про що говорила дитина останнім часом, чи з задоволенням ходила до школи, Перевірили місця її найбільш вірогіднішого виявлення.

- І що назбирали? - підняла я брову.

- Що Поліна Полянська вела дуже активне соціальне життя, мала масу контактів, захоплень і інтересів. І всі про неї відзиваються, як про вкрай позитивну дівчину. Виховувалася в благополучній родині. Громадські обов’язки виконувала сумлінно і відповідально. В школі про неї обзиваються, як про обдаровану дитину, яка цікавиться математикою, англійською, історією. Має хорошу пам’ять і багатий лексикон. В класі користується повагою і авторитетом, до старших відноситься шанобливо. - крізь зуби проговорив він.



Шаграй Наталья

Відредаговано: 26.12.2018

Додати в бібліотеку


Поскаржитись