Зів'яле листя

Розмір шрифту: - +

2.3

Ну от тепер ви знаєте мене трохи ближче, і стає зрозумілим за ким я безперервно слідкую в інсті замість того, щоб лягти відпочити і не проспати завтра перший день універу. Так-так, мені двадцять і я першокурсниця...

А щодо причин моєї постійної меланхолії, то дуже просто : 

По-перше, Андрій переїжджає, але навіть це не основне.

У нього є дівчина. 

Не знаю наскільки у них близькі стосунки, але навіть сам факт того, що існує людина, яка його любить, робить неможливим мої подальші зазіхання. Бо хто, як не я знає, що таке страждання від любові, особливо, коли ти постійно маєш думати про вірність свого коханого. Тому краще б мені викинути цю романтичну дурницю з голови. Хоча насправді, ця закоханість, окрім туги приносила відчуття, що я не самотня ( у мене завжди залишалась надія та стимул для пробудження). 

Але так не можна продовжувати.

Я б могла зайнятися спортом, почати бігати. Маленька Софа зовсім не ранкова пташка, хоча треба виправити поставу, бо я вже, як Леся Українка, кожного ранку прокидаюсь з думкою *аби у мене нічого не боліло*

 



Роза Аксельрод

Відредаговано: 20.04.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись