Зів'яле листя

Розмір шрифту: - +

3.1

Коли я заходила в свою аудиторію, то мене відчутно трусило. Все-таки останнім часом я не дуже часто спілкувалась з кимось окрім батька та автовідповідача. Але треба взяти себе в руки, зробити глибокий подих. Ну от вже краще, сподіваюсь, що колір мого обличчя хоч трохи відрізняється від стінки. Вперед.

Оглянувшись навкруги , я побачила веселий гурт молоді, який вже трохи роззнайомився і про щось гучно дискутував. Десь збоку уособлено сиділа дівчина, яка старанно малювала у блокноті. Навіть мені було ясно, що для неї це був єдиний спосіб приховати свою нервозніть та відтягнути момент безпосереднього контакту з іншими. Але сьогодні я не відрізнялася особливим тактом та делікатністю, тому просто направилась до неї, не даючи собі шансу на відступ. Коли як не зараз.

- Привіт, ти не проти компанії?- вона здивовано відірвалася від свого заняття та перевела на мене глибокий погляд. 

- Хей, я тебе знаю. Ти Софія,- тепер настала моя черга дивуватися, ця молода особа закрила блокнот та повернулася корпусом до мене і прийнялася розглядати .

-Та не хвилюйся, я просто бачила списки вступників, а потім познаходила в мережі своїх майбутніх одногрупників. Я, до речі, Наташа, але можеш називати мене Тата.

- Дуже приємно,- ця дівчина, м`яко кажучи, вражала. Вона мала руде кучеряве волосся та розсип веснянок на кирпатому носику. Тата походила на принцесу з історичного роману, і залишалося гадати, що ця красуня забула в нашій сірій реальності. 

- Така мила, коли зависаєш, - ця репліка змусила мене відволіктись від власних роздумів.

- Дивись, сьогодні буде прослуховування до місцевого університетського гурту. Так-так, я бачила твої кавери, то може ти була б не проти піти зі мною? Давай, буде весело.

Звідки у неї взагалі така інформація? Сьогодні ж тільки перший день, а вона вже в курсі подій. Але я знала, що це чудова нагода, і  мала на меті її використати.

- Думаю, можна спробувати.

Тата широко посміхнулася та кинулася до мене з обіймами, на що я трохи не зграбно відреагувала.

- Тоді зустрінемось о 15.30 в центральному холі, і навіть не сподівайся зіскочити! Залиш свій номер, щоб бути на зв`язку.

Я швидко ввела цифри і саме в цей момент зрозуміла, що життя в універі принесе мені ще багато цікавого, тож треба вже вилазити з своєї горіхової шкарлупи.

 

 

 

 

 

 



Роза Аксельрод

Відредаговано: 20.04.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись