Зів'яле листя

Розмір шрифту: - +

5.2

- Ти взагалі хоч трохи себе поважаєш?- кричала у слухавку Тата.

- Я просто..

- Просто..просто. Мямля ти просто.

- Наталіє Георгівно, підбирайте, будь ласка, слова.

- Добре, ми погуляємо, так погуляємо, що він це надовго запам`ятає.

- Ти не зробиш цього. 

- Я ні, але Джек його точно покусає.

- Андрій навіть не підозрює, що я до нього відчувала.

- О Боже, яка ти наївна. Та у тебе завжди все на обличчі написано. Та й взагалі, якби він приводу не давав, ти б і не закохалася. Софо, ти може і недосвідчена в романтичних справах. але точно не дурна. Все розмова закінчена. Подивимось на твого принца.

- Не мого.

- Гаразд, я зайду за тобою через годину, у мене є ще справи.

- Ну тоді до зустрічі.

На тому проводі поклали слухавку. Знаєте, із тих пір як я познайомились з Татою пройшло вже кілька місяців, ми стали доволі близькими людьми, але мене не покидала думка, що ця дівчина все ще залишалась загадкою. Ні, вона ніколи не обманювала чи щось подібне, просто інколи у її очах я бачила невимовне бажання поділитися чимось сокровенним, але Тата завжди себе зупиняла, ніби у неї в горлі застрягали ті самі важливі слова. Хоча я й сама не дуже то й розповідала їй про свою сім`ю. Мабуть, просто ще не прийшов час.

Я окинула оком свій притулок і зрозуміла, що треба трохи прибратися. До приходу подруги залишалось ще 40 хвилин, тому не квапно почала розгрібати весь цей мотлох. Мені подобалось наводити лад у власному помешканні, оскільки це допомогало як не дивно привести думки у правильне русло, я любила паралельно вмикати музику або якійсь подкаст. Всі ці нехитрі дії заряджали мене краще ніж будь-яка спортивна активність.

Стоп. Спорт. Марк. Історія.

Хлопець так і не написав мені, а пройшло вже два дні. Не те, що я горіла великим бажанням приступити до занять, але  розуміла - роботи не початий край. Може він забув? Хоча я бачила в Марку серйозного чоловіка і, можливо, якби не деякі моменти ми могли б стати гарними знайомими. 

Для мене було дивно, що Андрій досі не подзвонив з проханням перенести чи взагалі відмінити зустріч. Але ще дивнішим був той факт, що я зовсім не хвилювалась.

 

 



Роза Аксельрод

Відредаговано: 20.04.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись