Зів'яле листя

Розмір шрифту: - +

7.1

Мій солодкий сон перервав стук. Якийсь ненормальний намагався винести мої двері. 

5.45

Софа готова убивать.

Мабуть, це хтось дійсно безсмертний, бо я рішуче направилась до виходу, не розбираючи дороги. Погляд застилав гнів і легкий туман після сну. 

Коли я все-таки відкрила двері, то переді мною стояв Марк, який до слова теж чомусь був злим. 

- Геть з мого дому. 

Я хотіла ефектно вперіщити дверима йому по лобу, але у хлопця була гарна реакція. Він виставив ногу і швидко протиснувся всередину.

- Зроблю вигляд, що я цього не чув. А тепер хутко зібралася. У нас ранкова пробіжка. У тебе є 7 хвилин.

- У тебе є дві хвилини, щоб звалити з мого дому. Я не бігаю.

Так-так, зранку я завжди була трохи не в собі. Бо ненавиділа, коли порушували мій законний сон.

- Не заставляй мене примушувати тебе силою. Упевнений, тобі не сподобається.

У цих слова помітно відчувалася загроза. Коли я остаточно прокинусь, то буду жалкувати. Але зараз я,мабуть, відчула себе кішкою, в якої за плечима ще дев`ять життів.

- Ха, ну тоді валяй.

Ефекту не довелося чекати довго. Хлопець схопив мене міцно за руку і потягнув у кімнату. Скоро на тому місці з`являться синці.

Цей нахаба, до речі, інтуїтивно добре орієнтувався по моїй квартирі. Мене безцеремонно штовхнули на ліжко, а сам він прийнявся потрошити шафу з речами, як так розумію у пошуках спортивної одежі.

Поки Марк не вчинив повний розгардіяш, я все-таки вирішила його зупинити. Мабуть, прокинулась совість.

- Досить, вийди я сама переодягнусь.

- А може маленькій капризулі все ж таки треба моя допомога? - виплюнув Марк.

Вже якось запізно до мене дійшло, не треба було псувати наші і так хиткі відносини.

- Вибач,

Я опустила голову, але хлопець демонстративно залишив кімнату. 

Впертий індик. Щоб не доставляти йому ще більше проблем, я хутко натягнула спортивний костюм, який до цього моменту сиротливо лежав у комоді. А мене була довідка від лікаря, тому Бог милував від фізкультури. Може тепер за це я й віддуваюсь?

- Ти готова?

Замість відповіді, просто кивнула. 

- Але я справді не бігаю.

- Мене це не цікавить.

Кепські мої справи.

- Я могла б їхати на велосипеді поряд з тобою. Це ж по суті теж кардіотренування.

- Я уже сказав, що мене не бентежить твоя думка. Ми домовлялись, що ти будеш слухатися беззаперечно. Кожен з нас біжить у своєму темпі.

Після цього Марк натягнув капюшона, заткнув вуха навушниками, тим самим показавши, що розмова завершена, і побіг.

Мені нічого не залишалось, як теж потихеньку біги позаду, про себе сварячись на цього узурпатора.

 

 



Роза Аксельрод

Відредаговано: 20.04.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись