Зів'яле листя

Розмір шрифту: - +

9.1

Із кухні доносилися доволі дивні звуки. Гримів посуд

Злодії? 

Навряд вони були б такими голосними та мугикали собі під ніс репертуар Фредді Мерк`юрі. Я знала лише одну фанатку Queen.

Тата. І тут у мене в голові пронеслись події минулої ночі.

Я виповзла на світ Божий, щоб подивитися, як та руда бестія проводить ранок.

- Оо, я вже думала треба буде поливати тебе з лійки. Соня

Дівчина виглядала бадьоро. Гарний знак.

- Як ти?

- Ну я поснідала, прийняла душ. Так сказати користуюсь твоєю гостинністю на повну катушку.

- Старий трюк. А якщо серйозно?

- Софо, це далеко не перший єврейський погром у моєму домі. Гірко собі зізнаватися, але я звикла. Бачиш, навіть не скаржусь. Вона не хоче іншого життя.

На цих словах Тата зітхула і похитала головою.

- Що з тобою буде?

- Ну спочатку, я закінчу університет, зароблю свій перший мільйон долярів, заведу ручного щура і буду подорожувати з ним по екваторіальній Африці.

- Цікаво.

- Насправді, все буде добре. Попрошу батька поговорити з нею, якщо не подіє, то такий мій хрест - піклуватися про матір. Вона хвора нещасна жінка, яка не бачить перспектив у цьому житті. Я не маю права ображатися.

- Ти завжди можеш прийти до мене. Цей дім відкритий цілодобово.

- Я знаю.

Тата вдячно стиснула мою руку і усадила за стіл.

Сьогодні на сніданок млинці з кленовим сиропом. Вона, що виходила в магазин? У мене в хазяйстві таких смаколиків не водилося.

- Чекай, а котра година?

- 11.30

- Жесть, у мене ж сьогодні виступ.

- Ага, а у мене зміна. До речі, треба продумати твій наряд, бо знову будеш виглядати, наче моя бабця Зіна.

- Хто про що..

- Я серйозно. Настав час марнотратства, себто шопінгу.

Весь подальший день ми провели в магазинах, обираючи той самий "ідеальний лук",який відтворював би моє внутрішнє "я", вигідно підкреслював принади та приховував недоліки. Якщо без зайвого пафосу, то я просто не хотіла засмучувати Тату,а для неї такі походи були своєрідною терапією. Особисто мені байдуже, які речі одягати, головне виглядати охайно.

О сьомій вечора ми все-таки добралися до клуба, щоб виконати попередні налаштування. Мій робочий час мав закінчитися о десятій.

 

 

 

 



Роза Аксельрод

Відредаговано: 20.04.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись