Зів'яле листя

Розмір шрифту: - +

10.2

Я бачила, як потроху сповільнюється дихання у Марка. Уже через кілька хвилин хлопець мирно посапував. 

Було б не розумно зараз йти додому, ніч на дворі. 

Я вийшла з кімнати і направилась на кухню, все-таки за цілий день трохи зголодніла. Картати себе за таку невихованість сил зовсім не залишалось. Віднайшовши десь хліб та банку повидла, намазала собі маленьку скибку. Цікаво хто займається консервацією у цьому домі? 

Якось в один раз мені перестало бути байдуже на життя Марка. У цей момент до мене почала доходити комічність усієї ситації. 

Я сижу посеред ночі на кухні майже незнайомого хлопця, хазяйную собі, майже як його дівчина?

Абсурд. 

Може Марк і був п`янющий, але навіть я розуміла, що хлопцю не все одно на мене. Він хвилювався і не просто на словах, як Андрій. 

Одне ясно, я поняття не маю як треба поводитися у схожих ситуаціях, а спитати у когось теж не дуже гарний варіант. Я не могла поділитися навіть із Татою найсокровеннішим, хоча безумовно довіряла дівчині. Завжди щось має залишитися за завісою.

До речі, про Наталю. Треба було б зателефонувати. Де взагалі мій мобільний?

Якось за всіма подіями, я навіть не подумала, що хтось може про мене переживати. Батько, і той дзвонив мені лише раз на тиждень. Більше ніж упевнена, що у нього у планері просто є окремий пункт для цього заняття. Він робив навіть це в окремо відведений час, а сама розмова тривала не більше 5 хвилин. Ставало прикро від такого формального відношення, а колись у нас була сім`я і не потрібно було записуватися на аудієнцію за тиждень, щоб зустрітися.

Мій день народження наближався, а це означало, що скоро прийдеться навідати татка.

За цими невеселими думками, і не помітила, коли встиг охолонув мій чай. Спати не хотілося, зайняти себе було нічим, тому я не придумала нічого кращого, ніж повернутися до Марка. Навряд чи він буде заперечувати.

 

 



Роза Аксельрод

Відредаговано: 20.04.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись