Зів'яле листя

Розмір шрифту: - +

11 глава

Спершу, вирішила перевірити пропущені виклики.

3 від батька і 11 від Тати. Наочно упевнююсь, хто за мене переживає більше. Зараз не час скиглити, потім розберуся. Не хочеться заставляти Марка чекати, тому я хутко привожу себе в порядок та переодягаюся.

Перспектива серйозно розмовляти з хлопцем мене не тішить, але і ховатися тут теж кепський вихід. Урешті-решт, пора закінчувати цей цирк.

Рішуче направляюсь на кухню, щоб застигнути у німому здивуванні. Марк готує сирники. Весело.

- Не думала, що ти любиш готувати..

- А хто сказав, що я люблю, скоріше їсти..

О-о, така позиція мені була знайома) Я і не думала, що у нас стільки спільного. Стоп, щось мене почало заносити.

- Якщо ти хочеш справити гарне враження, то вже якось запізно.

Ой, ну і хто взагалі мене тягнув за язик. Марк відірвався від свого заняття та повністю зконцентрував свою увагу на мені.

- Смілива заява.

Він посміхнувся так щиро і невимушено, що я на мить забула як користуватися легенями. Насправді, це вперше, коли я бачу усмішку на його обличчі, варто додати вона безумовно личила юнаку.

- У тебе там нічого не згорить?

Зовсім скоро навпроти мене стояла тарілка сирників та духмяний чай. Якось дивно було відчувати турботу хлопця, адже він як і я був доволі скупий на прояви емоцій. І хоч я терпіти не могла домашній сир, але залюбки уплітала сніданок, проготований у якійсь мірі і для мене.

- Про що ти хотів поговорити?

- Про нас.

У цей момент шматочок сирника застряг десь у горлі і я почала кашляти, ніби оскаженіла.

Ця сцена чомусь дуже потішила Марка, у нього аж сльози виступили з очей. А потім він оговтався і допоміг мені.

- Невже сама думка про наші спільні взаємини вселяє в тебе такий жах?

З тінню іронії вимовив хлопець. А я вже відчувала, як потроху стає спекотно у кімнаті.

- Я не розглядала "нас" у такому ключі. 

- Що ж тобі заважає?

- У мене невеликий досвід у спілкуванні з протилежною статтю, але все-таки видається, що романтичні відносини мають розпочинатися іншим чином. Та й взагалі я не розумію. Ти то кажеш триматися подалі, то лізеш цілуватися.

Останні слова були безумовно зайвими, особливо, коли я побачила вираз обличчя навпроти.

- Щось я такого не пам`ятаю, хіба то..

- Неважливо.

- Повернемося до цього пізніше. Яким саме чином по-твоєму мають починатися романтичні стосунки?

- Якщо відкинути весь той досвід, який нав`язують телебачення та книжки, то, мабуть, для мене міцні стосунки мають розпочинатися з дружби.

- У тебе не було стосунків до сьогоднішнього дня, правильно я розумію?

Безглуздо приховувати, та я й не стидалася факту своєї недосвідченості.

- Ні.

- Ти будеш здивована, але у мене та сама історія.

- Тобто ти ніколи не з ким..

- У мене ніколи не було серйозних стосунків. 

- Але навіщо ти зараз піднімаєш цю тему. Не менше я ніколи не погоджусь.

- А меншого я і не пропоную. Ти подобаєшся мені, Софо, навіть більше. Але якщо у твоїй картині світу міцні відносини мають розпочинатися з дружби, то я готовий тобі її запропонувати спершу.

Я не знала, як реагувати на таку пропозицію, але якась частинка душі хотіла ризикнути.

- Ти ж у будь-якому разі мене не залишиш?

- Я даю тобі право вибору.

Раніше хлопець не відрізнявся такою демократичністю.

- Давай спробуємо.



Роза Аксельрод

Відредаговано: 20.04.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись