Зів'яле листя

Розмір шрифту: - +

11.1

Простір прорізав звук мого телефонного рингтону, дякую тобі Томмі ( так-так була у мене така тенденція називати неживі предмети різними іменами) 

Батько. 

Настрій якось потроху спускався в Маріанську западину. Але якщо не візьму слухавку буде ще гірше. Щось сьогодні дзвінок не по графіку, старіє тато, чи що?

- Добрий день, Софіє

Людина-автомат. Та у мого електрочайника більше емоцій.

- Вітаю.

- Ти не відповідала.

- Вирішила відмовитися від телефону на деякий час, соціальне життя відволікає від навчального процесу.

Марк здивовано підвів брови, а потім нахмурився. Шкода, що він невимушено став свідком цієї розмови.

- Маячня, ти повинна своєчасно приймати вхідні виклики.

- Гаразд.

- У тебе через тиждень виліт.

Ось у цьому і був мій татко. Він завжди ставив перед фактом.

- Це неможливо, у мене сесія.

- Твій квиток замовлений на 27 грудня.

Після цих слів почулися короткі гудки. Дідько. Від досади хотілося завити, мені через тиждень 21, а я й досі не навчилася чинити опір. 

Обличчя навпроти виказувало зацікавленість, але я не була налаштована на відвертий діалог.

- Якісь проблеми?

От не могла я сприймати Марка у якості своєї подружки і розповісти про все на світі, занадто проникливим був його погляд. Все-таки як не крути, я бачила в ньому привабливого чоловіка. 

- Нічого такого, з чим не можна було б справитися.

- Можеш не розповідати.

Я знала, що у ньому розігралася не просто цікавість. Насправді хлопець хотів дізнатися про мене ближче. А я не могла наважитися допустити цього.

- У мене є сімейна традиція святкувати з татом власний день народження. А оскільки ми живемо у різних країнах, то я їду до нього. По правді сказати, церемонія більше офіційна. Цього року зимова сесія вносить невеликі корективи. Але ж він уже купив квитки, -в`їдливо додала я.

-Чому б просто не поміняти ?

Просто було б з іншим батьком.

- Він не змінює своїх рішень, тим більше коли прошу я.

Така заява явно обурила Марка. Він хотів щось додати, але я перебила. 

- Нічого страшно. Думаю буде не дуже складно все владнати. А зараз мені справді треба йти..

- Я відвезу тебе,- безапеляційним тоном заявив Марк.

Уже вдома я збагнула, що відразу навалилося на мою бідну голову занадто багато всього. 

Наближався судний день, який не віщував нічого доброго.



Роза Аксельрод

Відредаговано: 20.04.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись