Зів'яле листя

Розмір шрифту: - +

11.3

Соромно зізнаватися, але я та ще боягузка. Останній тиждень просто не визила з-під гори книжок. На те є кілька причин, волею випадку мені необхідно було достроково закрити сесію, але навіть це не головне. Насправді, я почала уникати Марка. Так-так, звучить по-дитячому, але зовсім нічого не можу з собою вдіяти. Хлопець не переходив межу, не старався мене поставити у незручне становище, але я взагалі одна суцільна катастрофа. Через те, що окреслила наші відносини словом "дружні", то ще більше заплуталася у власних почуттях. Щось підказує, хлопець буде чекати перших кроків до зближення саме від мене, і це не через його сором`язливість. Марк таким чином хоче упевнитися у моїй зацікавленості. Але завжди по життю я була спостерігачем, тому по-суті так і не навчилася активно брати ситуацію у свої руки. І тепер коли зустрічаю Розумієнка, то відвожу погляд, чим безперечно його дратую.

Чесно, це не єдина нав`язлива тема зараз у мене в голові. Завтра ввечері виліт. Ця подія буде знаменна, оскільки прийшов час обговорити наші відносини з  батьком. Давно пора, але все якось не наважуюсь відверто висловитися про наболіле. Гірко визнавати, але якщо тато знехтує моїм откровенням, то я не бачу сенсу більше обманюватися в очікування на поновлення реальної сім`ї. 

Однією з моїх головних проблем було те, що я завжди змовчувала, накоплювала всередині. Коли треба було проявити характер, то я хилила голову. Можливо, саме через це батько навіть і не здогадується про мій біль? А може він просто жорстока людина. У будь-якому разі обидва варіанти не можна було виключати поки точно не упевнюсь.

Уже доволі пізно, але мені якось хочеться трохи провітритися від виснажливих переживань. Я ніколи не була прибічницею вечірніх прогулянок, особливо самою. Але навряд щось могло б статися, коли я спущуся до під`їзда.

Коли  все-таки опинилася надворі, і свіже морозне повітря дихнуло мені в обличчя, стало трохи легше. Я рідко дозволяла собі розслабитися і просто відчувати момент. Безкінечні тортури самокопання та аналізу були віриними моїми спутниками по життю. А зараз я просто дивилась поперед себе і ніби наповнювалася новими силами. Снігу не було, а так хотілося відчути легкий дотик пелехатих сніжинок. Десь віддалік почулося приглушене муркотіння.

Мій ніс почав добре замерзати, щоб було знаком - час повертатися. Коли я вже збиралася увійти в під`їзд, то побачила, зіщулену грудочку шерсті під лавкою. На хвилину завагалася, а потім все-таки вирішила витягнути цього прибульця. Урешті-решт, на морозі його чекає вірна смерть. Кошеня явно належало саме собі, але як і кожен з нас хотіло тепла. 

Додому ми увійшли разом. Насправді, у мене ніколи не було домашніх тварин, тому я поняття не мала, що робити з цим чудом, яке виявилося зовсім ручне.

У холодильнику знайшлося трохи молока та залишки сиру. Сьогодні буде чим почастувати гостя.

Я з не прихованою радістю спостерігала, як мій новий знайомий з апетитом поглинав свою нехитру трапезу. Голодний.

Коли з вечерею було завершено, кошенятко довірливо підійшло до мене та почало лащитися і муркотіти. Мабуть, треба покупати цю крихітку, яка, до речі, виявилася гарнющою рудою дівчинкою. Мене щось останнім часом оточуюють тількі такі принцеси)

Після того, як всі водні процедури були завершені, а киця героїчно витримала мої знущання, вирішено було відправитися спати. Разом. 

Вперше, за довгий час мені снилися дійсно солодкі сни.



Роза Аксельрод

Відредаговано: 20.04.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись