Зів'яле листя

Розмір шрифту: - +

12.3

Дві останні безсонні ночі залягли темними тінями під очима. Мені треба було б піклуватися про свій емоційний і психологічний стан, бо наслідки зазвичай руйнівні. 

Ще перші півні не співали, а я вже не сплю. До сих пір не відповіла на жодне з повідомлень чи дзвінків Тати і Марка. Знаю, що це зовсім по-дитячому, але не можу просто їх втягувати в це, а брехати поза моїми принципами.

Як тільки час дозволяє, мчусь до батька. Навіть без стуку вриваюсь, байдуже, що це його може роздраконити.

- Треба поговорити.

- Тебе, що вовки виховували. Де манери, Софіє? Я зайнятий, пізніше зайдеш, коли сам покличу.

Не цього разу.

- Хто мене виховував? Та ніхто! Я ж, ніби той реп`ях чіпляюсь до всіх, а потім від мене кожного разу позбавляються. Колючки людей, бачиш, дратують.

Гірко. У роті, ніби полин, але не відступаюсь.

- Як то воно жити сиротою при живому батьку..

Ніякої реакції. А я вже ледь стримую розчарування та розпач.

- Покинь кабінет негайно.

Страшно, але не можу втратити останній шанс достукатися до батька. 

- Густав - гей.

Ретельно слідкую за реакцією свого родича. Холодна маска.

- Це не має значення. Ви одружитеся.

- Не вже ти зможеш так вчинити з своєю дитиною?

- А кілька хвилин тому ти називала себе сиротою. Розмова завершена. І якщо надумаєш чинити дурниці, пацан постраждає.

- Про що ти говориш?

- Не треба водити нікого за ніс. Ти ж не думала, що я залишу тебе без нагляду? Ніхто не примушує народжувати дітей Густаву поки що. На сьогоднішній день достатньо штампу в паспорті. У тебе повна свобода, можеш займатися музикою, зустрічатися з іншими хлопцями. Але формальність повинна бути виконана. А тепер ти вільна.

З ним не домовишся.

Вхідний виклик від Марка. Відхиляю, а потім і взагалі блокую його номер. Батько складає реальну загрозу хлопцю. Може Марк і супер крутий, але у мого татка руки довгі.

Може взагалі викинути сімку? Нє, поки не буду робити різких рухів. День народження 2 січня. Зовсім трохи часу залишається, але, можливо, Густав допоможе. Навряд його самому треба це весілля.

Хапаюсь за останню соломинку.

 



Роза Аксельрод

Відредаговано: 20.04.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись