Зів'яле листя

Розмір шрифту: - +

13 глава. Марк

Що за напасть, я тепер засипаю і прокидаюсь тільки з думкою про мишку. Руда мурка тулиться десь під боком, ніколи не міг уявити, що зможу прив`язатися до такої живності. 

Чому ж твоя хазяйка мене ігнорує? Проня тільки щуриться. Мда..я чекаю відповіді від кішки. Зовсім розум втратив.

Сокіл три дні не піднімає слухавки, а тепер і зовсім заблокувала мій номер. Може вона і ляклива крихітка, але точно не дурна. Зазвичай я не бігаю за дівчатами, вони самі мене знаходять. А тут бач неспокійно якось на душі. Перший раз у житті хочеться захистити когось та спробувати щось більше ніж розважитися на одну ніч.

Дзвоню її подружці. 

- Марк?

- Не чекала мене почути?

- Якось не дуже.

- Що відбувається?

- Не розумію про що ти говор..

- Не треба ломати комедію. Чому Соня не відповідає вже три дні?

- А ти не кричи на мене. Між іншим від мене вона слухавку теж не бере. Я хвилююсь.

- Більше ніякої інфи про Сокола?

- Не думаю, що я маю право говорити. Софа сказала, що справиться сама..

- Скорик, давай скоріше, а я вже сам вирішу як сприйняти твої слова.

- Соню видають заміж.

На мить у мене потемніло в очах та здавило в грудях.

- Коли?

- Церемонія назначена на 2 січня, у день її народження.

- Я зрозумів.

Після цього сенсу продовжувати розмову не було. Невже вона могла так?

Ні, Скорик же сказала видають, значить проти волі..

Куди ж вляпалася Сокіл?

Мозок почав працювати на шаленій швидкості. Ясно було лише одне, весілля зривається.

 



Роза Аксельрод

Відредаговано: 20.04.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись