Зів'яле листя

Розмір шрифту: - +

13.2. Марк

Зволікати не можна. Набираю другу, щоб він допоміг пробити домашню адресу батька Соні. Думаю, дівчина зараз саме там.

Першим же рейсом вилітаю в Стокгольм.

Ніколи не думав, що відвідаю Швецію за такої дивної причини. Але залишатися соколятку там дуже небезпечно. Можу тільки уявити розпач дівчини, вона ж така тендітна.

Відразу після аеропорту їду за місто, ще не дуже пізно, можливо, навіть встигну потрапити на аудієнцію до цього виродка.

Майже без проблем потрапляю в дім. Варто лише трохи проявити фантазію та представитися другом цього телепня Густава. Робота в поліції навчила розмовляти з зовсім різними людьми. 

Піднімаюсь нагору до Соні і сам не знаю чому нервуюсь перед тим, як побачити дівчину. Без зайвих люб`язностей вриваюсь і бачу не дуже веселу картину. Бідна моя мишка зіщулилась в клубочок. Вона забулася неспокійним сном, зморена та бліда. Тінь від моєї красуні. Хочеться стерти цей дім з лиця землі. 

Зараз не час втрачати пильність. Шкода будити мишку, але вибору не залишається.

Обережно проводжу рукою по її обличчю, Соня миттєво відкликається. Боляче дивитися в її затравлені очі.

- Привіт, соколятко.

Дівчина не відразу розуміє, що від бувається. Іншого разу я б розсміявся від її розгубленого вигляду, але не сьогодні. А коли все-таки розуміє, хто потривожив її примарний перепочинок та кидається до мене з обіймами. Я чесно навіть сторопів на мить, а потім міцно стиснув мишку у відповідь.

Соня тихенько плакала. Я боявся, що роздавлю їй ребра, так сильно тримав. Варто зізнатися мені було боляче дивитися на страждання мишки.

- Все гаразд. Не бійся, я приїхав забрати тебе. 

- Ти не розумієш, він зробить зле нам обом.

- Ну, я уже дорослий хлопчик, можу про себе попіклуватися і про тебе також.

- Батько забрав паспорт, щоб я не змогла втекти з-під вінця. Наречений мій навіть не гетеро, а татку байдуже, ніби з глузду з`їхав.

- Він вдома?

- Так, але я не дозволю тобі йти до нього. Тим паче самому.

Ха, соколятко намагається мене захистити. 

- Слухай уважно і не перебивай. Якщо будеш робити як кажу, то все буде добре. У тебе є 15 хвилин на збори і не хвилиною більше. Нічого не говори. Я знаю, що роблю.

На секунду я завагався, а потім все-таки поцілував Софію. 

Ну що ж, зараз буде важка розмова. Сподіваюсь обійдеться без жертв.

 



Роза Аксельрод

Відредаговано: 20.04.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись