чому
чого я не можу забути тебе
чого знов приходиш в моє життя
серце моє тебе не гребе
душа моя тобі в надбуття
ти зажди хочеш лише моє тіло
кохатись сміло зі мною і вміло
а я дурненька хочу жити із тобою
щоб спільний дах над головою
чого для мене тільки роль коханки?
Не стримуєш ти жодні обіцянки
А пам’ятаєш як боялась що підеш?
І все життя моє з собою забереш?
Сміявся, голосно тоді мені в лице
Й казав моє ж ти золотце
Мацьонькою ти ніжно мене кликав
А я велась тоді й щаслива була дико
Як тепер забути те що в нас було?
Любила завжди, ти ж саме зло
Ти брав мене нахабно коли хтів
потому викидав під сто чортів
Як завжди байдуже на мою душу..
Тепер сказати головне я мушу:
«Не буду більше із тобою я ніколи,
Ти серце взяв моє в свої окови.
Піду, і певно буду вже довік сама,
Такого як ти в цьому світі нема.»
Та ну, викидаю ті дивні думки,
Певне так вважають лиш забуті жінки.
До мене прийде Той хто мав давно прийти
І збереже мене від жадань марноти
Він захоче мене дуже палко, звичайно,
Та спочатку лиш душу і серце печальне.
3 комментария
Авторизуйтесь, чтобы оставлять комментарий
ВойтиНе встиг прочитати комент, що ви видалили.
Так i було задумано?)
Schriftsteller, так )
По форме простенько (к тому же с ритмикой некоторый бардак и рифмуются разные строки в разных четверостишиях одного стихотворения и потому тоже впечатление бардака) а вот содержание сильное и глубокое.
Віфрейд, завжди будь ласка)
Удаление комментария
Вы действительно хотите удалить сообщение ?
Удалить ОтменаКомментарий будет удален безвозвратно.
Блокировка комментирования
Вы дейтсвительно хотите запретить возможность комментировать ?
Запретить Отмена